;язує наявний у воді фтор у малорастворимое сполука-[Са 9 (Р0 4 ) 6 Са] F 2 , випадає в осад. Витрата трикальцій - фосфату на видалення 1 мг фтору становить 23 ... 30 мг. Цей процес описується наступною реакцією:
В
Швидкість висхідного потоку води в шарі зваженого осаду приймають 0,6 ... 0,8 мм/с. Вміст фтору знижується з 5 до 1 мг/л при витраті реагенту 30 мг на 1 мг віддаленого фтору. В якості технологічної рекомендується схема, представлена ​​на рис. 16.5. Для отримання трикальцій фосфату у вертикальний змішувач спочатку вводять вапно, а потім розчин ортофосфорної кислоти. Після цього вся маса води передається в освітлювач і надходить у шар зваженого осаду. Тут протікає основна частина процесу, утворюється малорозчинний фторид, який у осадкоуплотнителя випадає в осад. Весь цикл обробки води закінчується на швидких осветлітельних фільтрах, де вона звільняється від дрібних пластівців, що не випали в осад в освітлювачі. Після цього вода піддається знезараженню, акумулюється у резервуарах і насосами II підйому подається в мережу споживача.
Техніко-економічне порівняння трьох розглянутих сорб-ційних методів знефторювання води свідчать про те, що найбільш доцільно застосовувати для зазначеної мети гідроксид магнію.
НДІ КВОВ АКХ запропонований контактно-сорбційний метод знефторювання природних вод. Коагулянт вводять у воду безпосередньо перед контактними осветлителями. У первинний період - 1,5 ... 2,0 год подається підвищена доза коагулянту 100 ... 150 мг/л по А1203. При цьому на зернах і в порах завантаження утворюється гідроксид алюмінію, який згодом сорбує фтор. У цей період - період "зарядки" фільтрат, який містить велику кількість іонів фтору та алюмінію, відводять в спеціальну ємність для подальшого використання в якості промивних вод. Після "зарядки" дозу коагулянту знижують до 20 ... 25 мг/л, що забезпечує ефективне витяг фтору за рахунок збереження сорбційної здатності гідроксиду алюмінію. Процес дефторування води можна здійснювати і без "зарядки" при постійній дозі коагулянту, величина якої визначається якістю вихідної води. Контактно-сорбційне знефторювання прийнятно при обробці вод, що містять фтор - до 5 мг/л, сірководень - до 2 мг/л, лужність - до 6 мг-екв/л. На 1 мг видаляється фтору витрачається близько 80 мг сульфату алюмінію.
Безсумнівний інтерес представляє електрокоагуляціонний знефторювання природних вод, що пояснюється можливістю видалення фтору без застосування хімічних реагентів, разом з якими у воду вводиться значна кількість додаткових солей, а також висока активність електролітично, отриманого гідроксиду алюмінію. У якості розчинних анодів застосовують алюміній і дюралюміній, для економії енерговитрат варіюють струмовим навантаженням і відстанню між електродами, електроліз ведуть при постійному і змінному струмі. При електролізі у воду з анода переходять катіони алюмінію, які й адсорбують фтор. Розчинення...