я. p align="justify">
ГЛАВА 5. Попередження психосоматичних розладів психосоматичний розлад стрес
Найчастіше психотравмуючі ситуації виникають в міжособистісних стосунках. У цьому випадку, коли об'єктом системи протистресових заходів є окремий індивід, зміст їх має включати роботу з тими особами, які в тій чи іншій мірі причетні до ситуації. У повсякденному житті цими людьми найчастіше бувають члени сім'ї та співробітники по роботі. p align="justify"> Інший шлях усунення емоційного стресу являє собою відхід з травмуючої ситуації, якщо її уникнення є малоефективним. Індивід нерідко не може піти з неї. Це відбувається, наприклад, при загибелі близьких людей. Іноді труднощі догляду сполучені з подоланням моральних установок, почуття обов'язку, відповідальності. Навіть якщо пацієнту вдається це зробити, то йому в цьому випадку загрожує внутрішній конфлікт, що часом не знімає проблему емоційного стресу, а посилює її. Тому найбільш ефективним способом вирішення виниклої ситуації може бути корекція внутрішнього конфлікту з позиції відносин. За своєю суттю, таким підходом може бути патогенетична психотерапія, яка враховує зв'язок між особливостями особистості хворого і специфікою психотравмуючої ситуації. Патогенетична психотерапія дуже багатогранна і складна. Вона може бути успішною при обліку всієї глибини і своєрідності особистості хворого, розуміння якого можливе за повному контакті лікаря, психолога і пацієнта. p align="justify"> Найважливішим завданням психотерапевта стає виявлення хворих з різними соматичними скаргами на тлі незначних емоційних розладів. p align="justify"> Завданнями патогенетичної психотерапії є:
) всебічне вивчення особистості хворого;
) виявлення етіопатогенетичних механізмів, що сприяють виникненню емоційних розладів;
) досягнення у хворого свідомості й розуміння зв'язків між особливостями особистості і захворювання;
) зміна ставлення хворого, корекція неадекватних реакцій і форм поведінки, досягнення зазначених цілей здійснюється методами індивідуальної і групової патогенетичної психотерапії [10].
Отже, найбільш суттєва допомога в цих випадках полягає в простій людській підтримці, заспокоєнні і підбадьорювання. До цих же хворим слід віднести і тих пацієнтів, які потребують швидше у відповідному вихованні, ніж в ліках і повинні шукати зцілення в належній владі над собою. p align="justify"> Навіть при повній впевненості в чисто психогенної природі соматичних розладів необхідно заспокоїти хворого, подолати відчуття безвиході. Найменший натяк на недовіру, неповагу лікаря до скарг і суб'єктивних відчуттях хворого, скептичне ставлення до них призводять до втрати довіри до лікаря. p align="justify"> ВИСНОВОК
У ході проробленої роботи можна зробити наступні висновки: