авління ліквідністю через управління активами. У чистому вигляді ця стратегія вимагає накопичення ліквідних коштів у вигляді ліквідних активів - головним чином грошових коштів і бистрореалізуемих цінних паперів. Коли виникає потреба в ліквідних засобах, вибіркові активи продаються доти, поки не буде вдоволений попит на готівкові кошти. Цю стратегію управління ліквідність часто називають трансформацією активів, оскільки ліквідні кошти надходять за рахунок перетворення негрошових активів у готівкові кошти.
Коли ресурсна база банку достатньо однорідна, а можливості використання операцій на грошовому ринку обмежені, доцільним може виявитися метод фондового пулу (див. рис. 1.3).
Рис. 1.3 Метод фондового пула
Суть даного методу полягає в тому, що всі банківські кошти, отримані з різних джерел, розглядаються як єдиний пул коштів, наявних у банку. Тоді завдання полягає в тому, щоб створити первинні та вторинні резерви для забезпечення ліквідності. Первинні резерви складаються з абсолютно ліквідних активів - каси і залишків на кореспондентських рахунках. До складу вторинних резервів входять високоліквідні активи, які можна швидко реалізувати і які мають велику оборотність. Вони можуть формуватися з банківських акцептів, векселів і, в деякій мірі, облігацій першокласних емітентів. Резерви грошових коштів потрібні для щоденних операцій банку, але їх певний надлишок забезпечує перший рубіж захисту на випадок виникнення проблеми ліквідності. Первинні резерви відносяться до недоходні активам, вторинні резерви вже забезпечують певний дохід банку.
Перевагами методу виступають:
методична простота застосування;
оперативність управлінських рішень;
більш низька питома вага непрацюючих активів.
Недоліками методу виступають:
. Висока вірогідність погіршення поточної ліквідності банку через розбіжність термінів залучення і розміщення коштів (наприклад, значна частина коштів залучена у формі коштів на розрахункових рахунках, короткострокових депозитів і векселів, а розміщена, в силу наявного попиту, на середньостроковій і довгостроковій основах);
. Неможливість довгострокового планування структури активів, яка при використанні даного підходу буде визначатися лише поточним попитом;
. За відсутності надійних джерел залучення додаткових ресурсів - ймовірність вимушеного відмови потенційним клієнтам через передчасного виснаження загального фонду коштів.
Виходячи з цих факторів практичне використання розглянутого підходу може бути рекомендовано лише великим банкам, котрі володіють стабільними джерелами залучення додаткового капіталу та чинним в умовах відносно стабільної економічної середовища.
Треба відзначити, аж до теперішнього часу даний підхід використовується більшістю вітчизняних банків, що пояснюється несвідомим порушенням ними методології фінансового менеджменту та урахуванням ситуації на вітчизняному фінансовому ринку, а саме загальної орієнтованістю його на короткострокові операції.
Коли банк використовує принципово різні джерела залучення коштів, задача управління ліквідністю ускладнюється. Тоді може бути доцільним застосування методу конверсії фондів, який передбача...
