ьшою повнотою. Показово, що по відношенню до числа дієслів руху, зафіксованих у художньому мовленні, 67% відзначено тільки в ній (дієслова деталізованої семантики), 27 - одночасно в художній і газетно-публіцистичної мови, 15 - в художньої та наукової, 9% - в художній і офіційно-діловий.
Зображуючи героя через його дії, письменник не тільки створює реальний образ, але і проникає в його психологію, внутрішній світ, так як з окремих вчинків складається поведінку людини, а в ньому відбиваються почуття, бажання і навіть таємні помисли. Великий майстер «дієслівного оповіді», А.Н. Толстой писав: «У людині я намагаюся побачити жест, що характеризує його душевний стан, і жест цей підказує мені дієслово, щоб дати рух, розкриває психологію. Якщо одного руху недостатньо для характеристики, - шукаю найбільш чудову особливість (скажімо - руку, пасмо волосся, ніс, очі тощо) і, виділяючи на перший план цю частину людини визначенням, даю її знову-таки в русі, тобто друга дієсловом деталізую і підсилюю враження від першої дієслова ».
Особливе значення для характеристики героя має вибір найбільш виразних, «ключових» дієслів. При цьому нерідко замість перерахування ряду дій, які не мають принципово важливого художнього значення, називається одне дію, позначене незвичайним дієсловом, що відображає, як у фокусі, відразу кілька рухів героя, його реакцію, враження і т.д., представлених в узагальненому вигляді. Наприклад, при передачі діалогу письменники часто відмовляються від вживання дієслів «говоріння» (сказав, відповідав, повторив, запитав), а намагаються знайти слова, що зображують дії, які супроводжують мову: « Як ! »- спалахнула Дуня;- Принаймні ви-то на мене не гнівайтесь?- Простягнув йому руку Ставрогин.- Анітрохи, - вернувся Кирилов, щоб потиснути руку (Дост.). У таких випадках, на противагу деталізації, спостерігається компресія, узагальнююче зображення дії; ср .: Дуня зніяковіла, почервоніла і сказала: «Як!» Подібна заміна одних дієслівних слів іншими можлива лише в художніх творах. В інших випадках ми, як правило, констатуємо факт мови відповідним дієсловом.
Коло дієслів, що виступають у авторському оповіданні в якості супровідників прямої мови, досить широкий і дедалі збільшується завдяки метафоризації слів, які змальовують психологічні стани, жести, рухи і дії людей.
Виразні можливості дієслова значно збільшує його образне переосмислення. Багато дослідників підкреслюють, що естетичну функцію дієслова визначають широкі можливості його метафоризації. А.М. Пєшковський писав, що дієслово більш, ніж будь-яка інша частина мови, придатний для «одушевления» предметів при уособленні. Ілюструючи цю думку, він навів пушкінські рядки:
... ( Де колись все було порожньо, голо), Тепер младая гай розрослася, Зелена сім'я; кущі тісняться, Під покровом їх як діти
і зазначив: «Якби було сказано: ростуть тісно або в тісноті, то це не пасувало б до порівняння кущів з дітьми, тому що кущі тут саме навмисно тісняться, прагнуть рости тісніше, як діти, збігає під захист матері ».
На особливу активність дієслів в метафоричній мови вказував і А.І. Єфімов. Аналізуючи їх метафоричне вживання, він назвав цілий ряд слів, особливо часто використовуваних в переносному значенні, наприклад дієслова, що характеризують поведінку тварин: вити, ревти, скиглити, гавкати, брехать, іржати, мукати, дієслова руху: плисти, повзати, йти. Образне вживання таких дієслів властиво також розмовно-просторічній стилю і становить невід'ємну рису національного колориту російської мови.
Дієслова в російській мові легко допускають субстантивні заміни: любити - ставитися з любов'ю, гніватися - бути (перебувати) у гніві, почервоніти - стати червоним. Але метафоризація «оживляє" не дієслівно-іменні конструкції, а тільки дієслова. На це також звертав увагу А.М. Пєшковський. Захоплюючись вибором дієслівних метафор у вірші А.В. Кольцова «Ліс», вчений порівнює їх з синонімічними конструкціями, підкреслюючи перевага виразних дієслів як засобу уособлення:
Почорнів ти весь, затуманити ... Здичавів, замовк ... Тільки в негоду, виєш скаргу, На безвременье.
«Якби замість почорнів, здичавів сказано було зробився чорний, зробився дик, ліс не здавався б нам таким живим, не нагадав би так ясно насупившись, насупилася людини ».
Переважання дієслівних конструкцій над іменними у художньому мовленні (а також частково в публіцистичному стилі і в розмовній мові) сприяє жвавості, емоційності цих стильових різновидів російської мови. На противагу цьому експансія імені, внаслідок заміни дієслів віддієслівними іменниками, у науковому, офіційно-діловому стилях створює ваговитість конструкцій, визначаючи харак...
