о різних партіях. Так і сталося, до Наприклад, в Італії, де в середині 50-х рр.. праве крило соціалістичної партії відокремилося від неї і утворило самостійну соціал-демократичну партію. Так сталося в Англії на початку 80-х рр.., Де відокремилася від лейбористської партії угруповання також створила самостійну соціал-демократичну партію. Постійно піддавалася спокусі соціал-демократією французька соціалістична партія. Відомо, що між лівим і правим крилом цієї партії існують досить серйозні відмінності. Це відноситься до більшості партій демократичного соціалізму країн Західної Європи.
Тому не дивно, що ці партії досить безболісно йдуть на укладення коаліцій з іншими, навіть консервативними і ліберальними партіями. Найбільш наочний приклад дає СДПН, яка спочатку в 1966р. вступила в урядову коаліцію з ХДС/ХСС, а з 1969 по 1982 р. - з Вільною демократичною партією Німеччини. У подібні ж коаліції систематично входять соціалістичні і соціал-демократичні партії Бельгії, Австрії, Італії, Фінляндії, Данії, Португалії і т.д. Як зазначає професор політичної науки та університету Інсбрука (Австрія) А. Пелінка, в політиці союзів і коаліцій соціал-демократичних партій простежується чотири принципові варіанти:
В· британський варіант, що виключає в принципі які б то не було союзи, допускаючи їх лише у виняткових випадках, наприклад в умовах війни;
В· скандинавський варіант, який визнає рівноцінність спілок, як з лівими, так і з правими силами;
В· середньоєвропейський варіант (Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Австрія), що допускає блокування тільки з консерваторами і лібералами і виключає союз з комуністами;
В· южноевропейский варіант, що передбачає союз з будь-якими партіями. Найбільш показовим його прикладом є урядовий блок соціалістів і комуністів на початку 80-х рр..
Зараз, на зламі тисячоліть, вельми важко провести скільки-небудь чітко окреслені відмінності між соціал-демократичними партіями та партіями інших ідейно-політичних орієнтації. Справа в тому, що багато принципів, установки, цінності, норми політичної демократії, які раніше були полем запеклої боротьби між ними, стали, як вище зазначалося, загальним надбанням. Але все ж дискусійним, спірним залишається питання про межі демократії. Консерватори і ліберали схильні наполягати на тому, що демократія являє собою суто політичний феномен і тому не повинна поширюватися на інші, зокрема економічну, сфери. Соціал-демократи ж, навпаки, дотримуються позиції, що демократія, свобода, рівність - величини субстанціональні і тому не повинні бути обмежені політичною сферою. Мова, таким чином, в обох випадках йде не про саму демократію, а про сферах і межах її розповсюдження.
В
Висновок
У рамках Західної Європи соціал-демократія, що знаходилася колись на узбіччі політичного процесу, перетворилася на одне з найвпливовіших масових рухів і в тій чи іншій формі представлена ​​в 12 з 15 урядів Європейського Союзу.
Спо...