Особливо відзначимо, що основним засобом для побудови прикладних і системних сервісів є ПЗ проміжного шару. У даній дипломному проекті ПЗ проміжного шару прийнято у трактуванні Філіпа Бернстайна, тобто так, як це викладено в роботі [2]. Нагадаємо, що в цьому трактуванні в ПЗ проміжного шару включено все, що знаходиться між платформою (комп'ютер плюс операційна система) і додатками. Тобто Бернстайн включає в ПЗ проміжного шару, наприклад, і СУБД. p align="justify"> Поняття сервісів ПЗ проміжного шару виключно корисно при опрацюванні архітектури КС. Фактично, програмна інфраструктура КС представляється багатошаровою, де кожен шар суть сукупність сервісів ПЗ проміжного шару. Нижні шари складають низькорівневі сервіси, такі як сервіс імен, сервіс реєстрації, мережевий сервіс і т.д. Вищерозміщені шари включають сервіси управління документами, сервіси управління повідомленнями, сервіси подій і так далі. Верхній шар являє собою сервіси, до яких опосередковано (через програми) звертаються користувачі. p align="justify"> Тут доречна аналогія з телефонною службою. Якщо користувач потребує отримання певної послуги від інформаційної системи, то він повинен програмно підключитися до відповідного сервісу. Для цього він повинен встановити на свій комп'ютер додаток, який таке підключення забезпечує, і запросити від системного адміністратора виконання адміністративних дій. Наприклад, якщо користувач підключається до електронної пошти, він повинен встановити додаток-клієнт електронної пошти, і системний адміністратор повинен зареєструвати нового користувача. Точно так само співробітник організації, що бажає підключитися до телефонної мережі, попросту повинен підключити телефонний апарат до розетки (попередньо зажадавши від системного адміністратора виконання відповідних дій). p align="justify"> Проект КС виключно зручно опісивть в термінах сервісів. Так, наприклад, політику інформаційної безпеки доцільно будувати, виходячи їх потреби у захисті існуючих і вводяться в дію сервісів. Детальніше про це можна прочитати в роботі [3]. br/>
1.4.3 Додатка
До загальносистемних додаткам відносять засоби автоматизації індивідуальної праці, використовувані різноманітними категоріями користувачів і орієнтовані на вирішення типових офісних завдань. Це - текстові процесори, електронні таблиці, графічні редактори, календарі, записні книжки і т.д. Як правило, загальносистемні додатки являють собою тиражовані локалізовані програмні продукти, нескладні в освоєнні і прості у використанні, орієнтовані на кінцевих користувачів. p align="justify"> Спеціалізовані програми спрямовані на вирішення завдань, які неможливо або технічно складно автоматизувати за допомогою загальносистемних додатків. Як правило, спеціалізовані додатки або здобуваються у компаній-розробників, що спеціалізуються у своїй діяльності на конкретну сферу, або створюються компаніями-розробниками на замовлення організації, або розробляються с...