"justify">) визнання, часткове визнання чи заперечення підсудним своєї вини;
) вид злочину;
) обсяг і складність кримінальної справи;
) кількість підсудних та наявність суперечностей у їх показаннях;
) вік підсудних;
) стійкість позицій потерпілих і свідків;
) якість попереднього розслідування, кількість і вагомість здобутих слідством доказів.
Можна відзначити і організаційний фактор, що впливає на порядок дослідження доказів. У деяких випадках цей порядок залежить від явки певних осіб в судове засідання.
Враховуючи все вищевикладене щодо порядку дослідження доказів, слід зазначити, що прокурор повинен враховувати всі зазначені фактори в тій чи іншій мірі, після чого формувати свою пропозицію суду.
Судове слідство складається із сукупності різних судових дій, одним з яких є допит.
Допит - це слідча дія, що складається в отриманні показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка та експерта.
Допит - найбільш поширене судову дію і від його вмілого проведення залежить якість підтримання державного обвинувачення в цілому. У криміналістичній літературі тактика допиту розроблена, головним чином, стосовно стадії попереднього розслідування. У зв'язку з цим деякі з її положень державний обвинувач може використовувати в суді без змін, інші - з відповідними корективами, треті не можуть бути використані взагалі, так як судове слідство проходить в інших умовах. Тактика державного обвинувача, таким чином, визначається специфікою умов проведення судового допиту. Якщо на стадії попереднього розслідування коло учасників допиту, як правило, обмежений слідчим і захисником, то в судовому засіданні крім прокурора питання допитуваному задають судді, захисники, потерпілі, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, підсудні. Принцип гласності правосуддя також накладає свій відбиток на проведення допиту. При допиті в судовому засіданні державний обвинувач відчуває більше протидія з боку захисту. У ході судового слідства допитуваний вже в значній мірі уявляє собі коло можливих питань і готовий до них краще, ніж на стадії попереднього розслідування. Крім того, підсудний не тільки уявляє собі можливі питання, а й вивчив всі матеріали справи, проаналізував докази, що також позначається на його відповідях в ході судового допиту.
Крім специфічних умов судового допиту тактика державного обвинувача визначається і іншими обставинами, такими як: позиція допитуваного по відношенню до пред'явленого обвинувачення, наявність або відсутність конфліктної ситуації, ступінь активності захисту, зміна допитуваним показань в ході попереднього розслідування, ступінь активності суддів при допиті і т.п. Крім того, тактика державного обвинувача в ході допиту коригується залежно від поведінки інших допитуваних осіб. При такій ситуації впевненіше почувається прокурор, який має план допиту.
Ефективність допиту багато в чому залежить від встановлення психологічного контакту з допитуваним. Можна назвати такі прийоми, які дозволяють державному обвинувачу встановлювати психологічний контакт з допитуваним:
) прояв інтересу до особистості допитуваного, індивідуальний підхід до нього;