Пошук відповіді на питання: «Яке місце я займаю в цьому світі? Чи затишно мені в ньому? Що від мене в ньому залежить, а що - ні? »Таким чином, це - стадія самосвідомості підлітком місцезнаходження в навколишньому світі.
Роздум про мету життя: «Для чого я живу?» Усвідомлення своїх матеріальних і духовних потреб, пошук мети, ідеалу, міркування про те, що є благо, а що - зло. Інакше кажучи, ця стадія самовизначення і перспективного самопроектування майбутнього життя, оцінка значення життя, її матеріальної і духовної складових.
Орієнтовна самооцінка: самооценочного судження індивіда (підлітка, школяра) про те, якою мірою його спосіб життя відповідає прийнятій їм цілі; пошук відповідей на питання: «Як я живу? Так чи живу? На що я здатний в житті? »Ці роздуми підводять індивіда і, зокрема, підлітка до ідеї самовдосконалення і духовного розвитку через самовиховання і виховання.
Пошук відповіді на найважливіше одвічне питання: «Що робити?» Іншими словами, індивід, особистість виявляється перед необхідністю визначити стиль поведінки, вибрати спосіб дій, які вели б до досягнення наміченої мети. І в цьому виборі визначальну роль відіграють духовний світ особистості, її моральні орієнтації. Це стадія самоствердження і самовираження. На цій стадії відбувається вже цілком усвідомлена особистістю регуляція своїх дій, вчинків і поведінки взагалі на основі сформувалися цінностей. Підліток, школяр проявляє активну діяльність в позитивно оцінюваних їм напрямках і гальмує ті дії і діяльність, які можуть бути оцінені як негативні.
Корекція (і самокорекція) ціннісних орієнтацій в деяких їх компонентах. Це, в основному, переоцінка готельних цінностей, на які індивід досі орієнтувався у своєму поведінці, але вирішив їх переосмислити під впливом різних причин: нової інформації про виробленої цінності, дискредитації яких - то колишніх уявлень про конкретні цінностях, нового досвіду відносин з іншими людьми і т.п.
Таким чином, можна сказати, що стабільний розвиток і формування ціннісних уявлень і орієнтації в індивіда, зокрема підлітків, йде по такому ланцюжку: усвідомлення свого «Я» - первинна усвідомлена орієнтування в навколишньому світі - самопізнання і самосвідомість - самовизначення - самооцінка (рефлексія) і самовиховання - самоствердження і самовираження - регуляція поведінки і корекція ціннісних орієнтації.
. 2 Роль сім'ї, суспільства, освіти у формуванні особистості
Протягом усього людського буття фізичний і духовний розвиток людини починалося в родині. Її основними функціями виступали: функція продовження роду; побутова; виховання та розвитку духовно-моральної особистості, яка знає і почитає традиції своїх предків; виховання у підростаючого покоління визначають життєвих якостей: волі, працьовитості, старанності, чесності, милосердя, альтруїзму, безкорисливості та інших; функція соціалізації дітей, сприяюча входженню в соціальне середовище.
На всіх етапах соціокультурного розвитку сім'я виступає основоположною ланкою передачі культурних і духовних цінностей. У рамках сім'ї відбувається творче вплив одного покоління на інше, народження і утворення нової особистості, творіння нових духовних цінностей з опорою на сімейні та народні ідеї і традиції. Ціннісні орієнтації, духовно-моральні ідеали, якості сім'ї є живильним середовищем, сутнісною основою зростаючої особистості.
На слов'янських землях сімейне виховання будувалося переважно на основі християнських законів і цінностей. Дітей виховували відповідно з євангельськими уявленнями про добро і зло: не вбий, не вкради, возлюби ближнього свого і т.п., заповідями, стимулюючими людини до вищого морального досконалості, розвитку духовних сил.
Безперечно, нормами виховання виступали народні традиції та обряди. Через них засвоювалися зразки поведінки, суспільно-значущі якості: працьовитість, чесність, доброта, патріотизм. З покоління в покоління народна педагогіка вводила молодь у світ прекрасного, привчала до збереження традицій. Духовний розвиток досягалося інтеграцією історичного соціокультурного спадщини, духовних цінностей релігії і досвіду народної педагогіки. Практикою соціалізму ця інтеграція була зруйнована, втрачено багато духовні ідеали і цінності.
В даний час відбувається руйнування традиційного типу сім'ї. Сім'я перестає бути витоком духовності для дитини, механізмом відтворення духовного життя. Вона не може в повному обсязі реалізувати свої сімейні функції. Настала потреба нової політики по відношенню до сім'ї як до первоелементу суспільства, ядру соціокультурного середовища. Починати треба з формування у сім'ї готовності до осмислення та прийняття ідей білоруської державності, з виховання почуття патріотизму, звернен...