Прийоми створення комічного ефекту на прикладі роману І. Ільфа та Є. Петрова «Дванадцять стільців»
Введення
фразеологізм комічний роман мовної
Предметом вивчення даної роботи є лексика, сприяє створенню комічного ефекту. Комічне - досить складне явище, «одна з найскладніших естетичних категорій». Саме тому теорія комічного тексту привертала увагу дослідників ще часів античності.
Цією проблемою займалися такі дослідники як Е.Г. Колесникова, А. Щербина, Р.А. Будагов, Е.А. Земська. Їхні праці були використані при написанні даної роботи.
Матеріалом для дослідження став роман відомих радянських сатириків І. Ільфа та Є. Петрова «Дванадцять стільців».
У 1927 зі спільної роботи над романом «Дванадцять стільців» почалася творча співпраця І. Ільфа та Є. Петрова. Сюжетна основа роману була підказана Катаєвим, якому автори присвятили цей твір. У спогадах про І. Ільфа Є. Петров згодом писав: «Ми швидко зійшлися на тому, що сюжет зі стільцями не повинен бути основою роману, а тільки причиною, приводом до того, щоб показати життя». Це повною мірою вдалося співавторам: їхні твори стали найяскравішої «енциклопедією радянського життя» кінця 1920-х - початку 1930-х років.
Роман був написаний менш ніж за півроку; в 1928 він був виданий в журналі «30 днів» і у видавництві «Земля і фабрика». У книжковому виданні співавтори відновили купюри, які змушені були зробити на вимогу редактора журналу.
Мета роботи: більш детальне ознайомлення з даною темою в процесі навчання.
Завдання - виявити особливості функціонування мовних засобів, що створюють комічний ефект в романі І. Ільфа та Є. Петрова «Дванадцять стільців».
1. Мовні засоби створення комічного ефекту в романі
Комічне породжене природою людини; воно притаманне народному духу, воно в крові народу. Великі майстри вчилися йому у народу, за його усній творчості. Відшліфувавши його форми, вони знову повертали його народу. Народ завжди високо цінував дотепних людей, майстрів гумору, вміло використовують зброю сатири. Комічне мистецтво справжніх майстрів сміху - це сила, постійно кличе до прогресу: «комічне мистецтво справді революційно. Сміх ніколи не служив силам реакції і регресу ».
«Під« Комічним »маються на увазі як природні події, об'єкти і виникають між ними відносини, так і певний вид творчості, суть якого зводиться до свідомого конструювання певної системи явищ або понять, а також системи слів з метою викликати ефект комічного ». Існує значна якісна відмінність між звичайним сміхом і комічним (комізмом). Сміх висловлює природну, фізіологічну реакцію людини, її суб'єктивне ставлення до отриманого враженню. Комізм же має більш загальне, об'єктивне зміст. Він являє собою найвищий щабель сміху »У творах, позбавлених справжнього комізму,« сюжет виявляється невигадливою, образи незначними, справді сатиричний гнівний сміх підміняється вульгарним хихиканням ».
Комічне в мові нерозривно пов'язане з її експресивністю, емоційно-оцінної виразністю, яка дозволяє автору висловлювати своє ставлення до предметів дійсності і давати їм відповідну оцінку. «Сутність створення комічного ефекту полягає в тому, що словами, крім експресивних відтінків, притаманних або закладених у них потенційно, повідомляється додаткова експресія, комічна, що виникає в результаті протиріччя, викликаного цілеспрямованим відхиленням від мови норми».
Реалізацією комічного по відношенню до будь-якого твору є зміст тексту. Комічний текст будується на відхиленні від мовних стереотипів, «гра при створенні та інтерпретації комічного тексту реалізується в непередбачуваності й умовності дій, спрямованих на руйнування стереотипів».
Найбільш типовими для І. Ільфа та Є. Петрова вважаються кошти на основі використання стилістичних засобів. Це каламбури, переносне вживання слів, фразеологізмів, нагнітання синонімів і освіту комічних власних імен, а так же прийом змішання стилів.
У створенні каламбурів автори нерідко використовують так звані відкриті приєднувальні конструкції. Цей метод полягає в тому, що далекі за змістом слова, словосполучення, що виражають логічно несумісні поняття, з'єднуються, як однорідні, часто при цьому вони відносяться до одного багатозначного слова, але різним його значенням:
«Вона принесла з собою морозний подих січня і французький журнал мод ...»
Перша частина фрази увазі переносне, поетичне значення слова, друга ж відсилає до...
