Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Лінгвістичні особливості германських мов

Реферат Лінгвістичні особливості германських мов

















Лінгвістичні особливості германських мов

В 

Зміст

1. Фонетичні особливості германських мов

2. Особливості розвитку морфологічної системи древнегерманских мов

3. Спільність словникового складу

Список використаних джерел

В 

1. Фонетичні особливості германських мов


Всі германські мови володіють певними особливостями, притаманними саме германської групи мов. Ці особливості змогли проявитися лише після відділення древнегерманских племен від інших індоєвропейських племен, причому, до їх подальшої експансії і дезінтеграції, тобто в період існування так званого загальногерманського мови-основи. p> В області фонетики слід відзначити особливу систему наголосу, яка склалася ще в загальнонімецькому мові-основі і в тій чи іншій мірі була збережена в окремих древнегерманских мовами. Ця система наголосу послужила однією з основних причин наступних фонетичних і морфологічних змін.

Відомо, що в давніх індоєвропейських мовах наголос було відносно вільним і рухомим - воно могло падати на будь-яку частину слова (кореневу морфему, афікс або закінчення). Однак, в германських мовах наголос стає силовим, або динамічним, воно фіксується на першому складі, який, як правило, був кореневим (рідше- префіксальними). Решта склади в слові (суфікси і закінчення) стають неударні. Таким чином, в германських мовах всі граматичні закінчення опинилися в ненаголошеній положенні, що, безсумнівно, сприяло процесу редукції й поступового відпадання флексій. Фіксація наголосу на першому складі спричинила значні фонетичні та морфологічні перетворення. Так, наприклад, ударні склади вимовлялися з великою чіткістю і виразністю, в той час як відмінності між вимовою ненаголошених складів стали поступово стиратися і з часом практично перестали відчуватися. Тому багато граматичні закінчення стали зливатися з суфіксами, а зі часом редукувалися і відмерли. Ср: PG fiskaz, Gt fisks, OIcel fiskr, OE fisc. p> У германських мовах голосні піддавалися як кількісним, так і якісним змінам. Слід відзначити, що особливості голосних залежали від характеру наголоси. У ударних складах зберігалися фонетичні опозиції, що тягло за собою збільшення кількості голосних. У ненаголошених складах початкові відмінності між короткими і довгими голосними нейтралізувалися, і до початку письмового періоду в історії мови довгі голосні в ненаголошеній позиції скоротилися, а голосні, колишні короткими спочатку, редукувалися до нейтрального звуку, а з часом часто відпадали в кінцевій позиції. p> Чітке розмежування довгих і коротких голосних вважається найважливішою характеристикою німецької групи мов. Причому, якщо довгі голосні зазвичай прагнули стати вже і діфтонгізіроваться, то короткі голосні, навпаки, зазвичай ставали більш відкритими. Ці тенденції можна охарактеризувати як німецький вокализм, щоб показати відмінності німецької вокаліческій системи від індоєвропейської. Так, і-е стисле про змінилося в герм. в більш відкрите а, і таким чином перестало відрізнятися від первинного і-е а; в деяких інших випадках і-е а злилося з о. Злиття довгих голосних відбувалося у зворотному напрямку. Так і-е довгий а: звузилося до про: і злилося з і-е про:. І-е короткі про і а відображаються у німецьких мовах як стисле а. Наприклад:

индоевроп. Німецькими. p> лат. nox, рус. ніч гот. nahts, двн naht

лат. octo рус.восемь гот. ahtau, ньому. acht

лат. ager, гр. agros гот. akrs

У свою чергу, індоєвропейські довгі ЕЌ і ДЃ

відображаються в німецьких мовах як довгий ЕЌ. Наприклад:

д.-і. bhrДЃta, рус. брат гот. brЕЌГѕar, др-англ. brЕЌГѕor

лат. mДЃter, рус мати ін-англ. mЕЌdor

лат. flЕЌs, flЕЌrere да. blЕЌma

Таким чином, в Внаслідок цих процесів в найдавніший період в германських мовах немає ні короткого о, ні довгого а, Слід зазначити, що ці звуки з'являються в різних германських мовах, і, зокрема, в англійській, з різних джерел.

Німецьке переломлення (Old Germanic Breaking) У германських мовах простежується залежність якості голосного звуку від подальших звуків - принцип, який відрізняє їх від інших індоєвропейських мов, наприклад, таких як латинська або грецька. Самое ранній прояв такої залежності виявляється в явищі, що отримав назва В«заломленняВ» (Breaking). Німецьке переломлення полягає в уподібненні гласного кореня голосному суфікса або закінчення. Таким чином, якщо за кореневим голосним слідували вузькі голосні i (j) або u, а також поєднання В«Носової + приголоснийВ», то в корені зберігався вузький голосний, або кореневої гласний звужувався (e> i; o> u) у інших випадках спостерігалися широкі голосні. Більш детально німецьке переломлення можна представити таким чином:

1.Індоевропейскому е в корені в германських мовах відповідає І, якщо далі стоїть І, j або поєднання носового приголосного з ...


сторінка 1 з 5 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Середньовічний героїчний епос германських народів
  • Реферат на тему: Инвективная лексика: відповідності в англійській, французькій, російській т ...
  • Реферат на тему: Зіставлення словесного наголосу в німецькій і російській мовах
  • Реферат на тему: Голосні і приголосні звуки старослов'янської мови
  • Реферат на тему: Особливості формування терміносистеми "екологія" в англійській і ...