ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.І.Вернадського
ФАКУЛЬТЕТ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ
Кафедра російської, слов'янського та загального мовознавства
Доповідь
«Методологія та види
лінгвокультурологічного аналізу »
Підготувала
студентка групи 5-Р-С
Щербакова Тетяна
Сімферополь - 2 014
Філософія визначає методологію як систему принципів і способів організації теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Це сукупність найбільш суттєвих елементів теорії, конструктивних для розвитку самої науки. З методологією найтіснішим чином пов'язаний метод, який являє собою певний підхід до досліджуваного явища, певний комплекс прийомів, застосування яких дає можливість вивчити дане явище [4].
Будь-яка лінгвістична методологія базується на конкретному поданні про мову. Саме це уявлення про мову визначає шляхи і способи пізнання мовної дійсності. Приватна методологія включає в себе знання про особливості об'єкта дослідження, про загальні підходи до вивчення даного об'єкта (принципи дослідження), а також методів і прийомів дослідження об'єкта, тобто приватна лінгвістична методологія постає у вигляді чотиричленний ланцюжка: об'єкт - принцип - метод - прийом [4].
В основі методології лінгвокультурологічною науки лежить розуміння тісної взаємодії мови і культури, мови як інструмента пізнання культури, обов'язкового відображення в мові культури конкретного етносу. Виходячи з цього, об'єктом лінгвокультурології може бути величезна більшість мовних і комунікативних одиниць, починаючи від рівня словотворення і закінчуючи текстом - дискурсом, актами комунікації, аксиологической картиною світу. Лингвокультурология так само характеризується різноманіттям типів і видів лінгвокультурем, виступаючих як об'єкт вивчення [4].
На основі класифікації підходів, запропонованої А.Е.Карлінскім, Г.М. Алімжанова формулює власне лінгвокультурологічний принцип, який полягає в «необхідності аналізу об'єкта культури, вираженого в мові, як єдності мовної та позамовної суті, як результат виходу за межі реалеми, як занурення в неї як факту культури» [1].
Якщо говорити про фундаменті методології лінгвокультурології, то вона, грунтується в першу чергу на загальнонаукових принципах: синхронічно-диахроническом, інтерлінгвістіческом, комплексному, семасіолого-ономасиологическими, логічному, експериментальному і системно-семантичному.
До числа частнонаучних принципів лінгвокультурології, крім уже описаного власне лінгвокультурологічного, можна віднести наступні:
) Інакшість (вводиться Г.М. Алімжанова) - даний принцип визначається як необхідність при зіставно-культурологічному підході, так само, як і в дослідженнях з міжкультурної комунікації, уникати оціночної опозиції «добре-погано», а виходити з ідеї інакшості, що реалізується в судженні: матеріали мови одного етносу свідчать про те, що поняття представлено інакше, ніж в мові іншого етносу.
) Експланаторность складається в обов'язковому співвіднесенні деяких констатіруемих культурних відмінностей у семантиці мовних одиниць з відмінностями у світосприйнятті народу.
) Антропоцентризм.
) Етноцентризм (сформульований Е.А. Селіванової) проявляється у розгляді взаємодії етнічних особливостей свідомості, культури, звичаїв, традицій з номінативними принципами.
) Функціоналізм (В.В. Воробйовим) виходить з розуміння лінгвокультурологічною компетенції не тільки як знання всієї сукупності лінгвокультурем, але й розкриття їх характерних функцій.
Спираючись на дані принципи, формуються безпосередньо методи лінгвокультурологічного аналізу. Є.О. Опаріна характеризує методи лінгвокультурології як «сукупність аналітичних прийомів, операцій і процедур, що використовуються при аналізі взаємозв'язку мови і культури» [5]. Також, за твердженням дослідника, основним методом аналізу мовних знаків у лінгвокультурології є «процедура співвіднесення груп або масивів мовних знаків зі знаками (категоріями, таксонами) культури» [5].
Структурована і точно опрацьована система методів лінгвокультурологічного аналізу наведена Г.М. Алімжанова. Виходячи з цього дослідження, можна виділити наступні методи, використовувані в лінгвокультурологічну аналізі:
) Зіставно-функціональний метод: спрямований на виявлення відмінностей між двома порівнюваними мовами і визначення ...
