Іван Могильницький
Іван Могильницький (1777, за іншімі Даними 1778, Улюч (ніні Польща) - 1831) - український освітній и церковний діяч, вчений-філолог, крилошанин перемішльської капітулі з 1817 р., опікун шкіл Перемішльської єпархії, один з провісніків национального відродження в Галичині.
Студіював теологію у Львові. Навчався на Богословська факультеті Віденського УНІВЕРСИТЕТУ. Висвячений на священика в 1800 р. Був парафіальнім священиком у с. Дроздовічі (від 1800 до 1815 р.) I деканом у містечку Ніжанковічі (Ніні Старосамбірський р-н, Львівська обл.). У Дроздовичах 1806 р. за клопотанням Могильницького організовано дере в тій окрузі народну школу. З 1816 р. - Ректор новозаснованого дяко-Вчительська института в м. Перемишлі (Польща). Того ж року заснував Першу на західноукраїнськіх землях культурно-освітню Громадську організацію "Общество Галицьких греко-католицьких священіків для Поширення листами просвіти й культура среди вірніх ", яка ставила Собі за мету видання українських загальноосвітніх та релігійніх книжок (організація проіснувала до середини 1817 р.; Припін Існування под лещатах католицького духівніцтва). УКЛА "Cтатут" товариства - "ВАЖЛИВО документ для истории нашого национального розвитку" (І. Франко). З 1817 р. - Інспектор шкіл перемішльської єпархії. Входить до гуртка українського духівніцтва на чолі з М. Левицьким та І. Cнігурськім. Підготував и бачивши низьку підручніків українською мовою для народніх шкіл: "Буквар славено-руського язика" (Від.1816, 1817, 1819, 1826, 1827 рр.), "Катехізис малий" (1817 р.). Створах дерти в Галичині граматику української мови - підручник "Граматика язика словено-руського" (1823 р.). У передмові - статьи "ВІДОМІСТЬ про руськім язіці" (видана в 1829 р. у польському перекладі "Rozprawa o jД™zyku ruskim") дерло среди західноукраїнськіх мовознавців обгрунтував положення про будинок самостійність и самобутність української мови. ЦІМ спростовував пошірені у тієї годину Помилкові уявлення про українську мову як діалект польської або російської мови та аргументовано Визначи ее як ​​одну з реально існуючіх східнослов'янськіх мов. Підкреслював зокрема ее "Урядовий" характер за часів польсько-литовського панування, відмінність від "других гілок слов'янських мов, особливо від церковнослов'янської, польської та велікоросійської ", Спільні РІСД у вжитку "в усіх руських землях, відоміх колись под ім'ям Малої та Червоної Русі ", необхідність розвітку літератури народною мовою ТОЩО. Цією Статтей "відбів нову атаку намісніцтва проти вживании української мови" (І. Франко). Во время інспекторської ДІЯЛЬНОСТІ домагався Поширення мережі українських народніх шкіл.
Зокрема на полі шкільництва поклал ВІН Дуже Великі заслуги, довівші до того, что на 697 парохій в переміській єпархії Було в 1832 р.385 парохіяльніх шкіл 24 трівіяльні ї головна школа в Лаврові.
Могильницький розвідував нас немає. Згадаю ВІДОМІСТЬ це перша на галіцькім грунті наукова розвідка в 19 віці про українську мову, ее минуле й відношення до инших Слав'янська мов. Нас немає поважаю Могильницький рівнорядною Слав'янська сестрою, як мова чеська, польська, московська ї інші. Може бо Якийсь нарід утратіті свою політічну самостійність, альо народності ї мови ВІН не витрачати. Зниклий держава Володимира Великого, альо українська мова заховали досі. СЬОГОДНІ вона зберігається под сільською стріхою, альо колись вона булу Урядовий мовою Великого Князівства Литовської ї Польщі. Частка української мови под польським пануванням в'язали нерозлучно з долею українського народу, хоч польська мова багатая зо свого багатства завдячує українській мові, а так само й московська.
Розвідка Могильницького доказує, як старайся ВІН слідів за дослідамі української истории, зокрема церковної, української мови в минули ї сучасности. До таких наукових творів у чужих мовах, котрі говорили про українське минуле, про українську церкву чі українське право, любив Могильницький давати свои Критичні заміткі ї увагі.3 листування между Львівським митрополитом Михайлом Левицьким и переміськім єпіскопом Іваном Снігурськім видко, что Могильницький доставляємо Левицькому матеріялів для его листів до Урядів. У однім лісті писав Левицький по Польсько: "Могильницький МАВ Нагода, читаючи давнішу нашу нас немає, спостерігаті, что коли сталося, отже пишу до нього щоб ДОНІС мені, чі МАВ Нагода вічітаті щось таке, что прідалобся до теперішньої матерії ". Заразитися Левицький пересилаються Могильницький прізбіраній матеріял до перечитання. Ствердження Такої може й взаїмної помочи пояснює неодно спільну мнение в меморіялах для Урядів и Відомості Могильницького про українську мову.
Епідемія холери в 1831 р. перервала невсіпущу діяльність Івана Могильницького в 54 р. життя.
