. був початий адміністративний процес і складено протокол за
ст. 12.2 КоАП. Обставини, які стали підставою для припинення справи, орган, що веде адміністративний процес, встановив лише в ході розгляду справи. Виявлення ознак адміністративного правопорушення органом, провідним адміністративний процес, в силу
п. 3 частини 1 та на підставах, передбачених
частиною 2 ст. 9.1 ПІКоАП, стало приводом для початку адміністративного процесу відносно К. Дій, суперечать законодавству, посадові особи відповідачів відносно К. не допустили. Суд не встановив порушень при веденні адміністративного процесу: уповноважена особа склала протокол відповідно до вимог
ПІКоАП, справу про адміністративне правопорушення розглянув заступник голови обласного комітету з урахуванням повноважень, наданих
частиною 2 ст. 3.7 ПІКоАП. Виходячи з
ст. 13-1.3 ПІКоАП шкоду, заподіяну особі незаконними діями органу, провідного адміністративний процес, у тому числі витрати на одержання юридичної допомоги та інші витрати у зв'язку з веденням адміністративного процесу, відшкодовується в порядку, закріпленому цивільних і господарським процесуальним законодавством. Законодавство також визначає підстави для стягнення матеріальної шкоди в порядку
ст. 933,
937 -
939 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК). Згідно
ст. 933 ЦК, шкода, заподіяна особі або майну громадянина, особа, що заподіяла шкоду, має відшкодувати в повному обсязі. В силу
ст. 937 ЦК юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну його працівником при виконанні трудових (службових, посадових) обов'язків.
Стаття 938 ГК констатує, що шкода, заподіяна громадянинові в результаті незаконних дій (бездіяльності) державних органів або їх посадових осіб, у тому числі в результаті видання не відповідному законодавству акта, відшкодовується за рахунок скарбниці Республіки Білорусь або адміністративно-територіальної одиниці. У порядку
ст. 939 ГК відшкодовується шкода, заподіяна громадянинові в результаті незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних робіт. Підстави для стягнення моральної шкоди передбачають норми
ст. 152 і
968 ГК. Так, згідно
ст. 152 ЦК громадянин вправі вимагати від порушника грошову компенсацію, якщо йому заподіяли моральну шкоду (фізичні або моральні страждання) дії, що порушують його особисті немайнові права або посягають на його інші нематеріальні блага. До переліку підстав для компенсації моральної шкоди в
ст. 969 ГК входить незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних робіт. Інших підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди скарбницею Республіки Білорусь в законодавстві немає. Яких-небудь доказів, що підтверджують вчинення Комітетом державного контролю Республіки Білорусь, обласним комітетом, Міністерством фінансів Республіки Білорусь порушень вищеназваних норм законодавства, у тому числі незаконних дій (бездіяльності), що тягнуть відповідальність по відшкодуванню шкоди, К. не надала. Суд також взяв до уваги, що за наявності в
гл. 13-1 ПІКоАП норми про відшкодування майнової та моральної шкоди відсутнє положення, що передбачає порядок і спосіб його стягнення, що також стало підставою для відмови в позові. Відмовляючи в задоволенні вимог К. про відшкодування витрат на надання юридичної допомоги при веденні адміністративного процесу, суд керувався наступним. Стягнення витрат за надання юридичної допомоги регулюють положення
ст. 124,
135 ЦПК. В силу
ст. 135 ЦПК стороні, на користь якої винесено рішення, суд присуджує відшкодування понесених судових витрат. На підставі
ст. 124 ЦПК ці витрати відшкодовує інша сторона з урахуванням складності справи і часу, витраченого на його розгляд. В аналізованому випадку при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення друга сторона у справі відсутня, тому вищевказані норми не застосовувалися, а інших норм, що регламентують стягнення зазначених витрат, у законодавстві немає. Оскільки суд у позові К. відмовив, згідно
ст. 135 ЦПК підстав для стягнення на її користь витрат за складання позовної заяви, на сплату державного мита та за надання допомоги представника в суді не було. Припиняючи провадження у справі в частині вимоги про принесення офіційних вибачень зважаючи непідвідомчість, суд вказав, що в компетенцію загального суду розгляд зазначеного спору в порядку норм
ЦПК не входить. Заявлені вимоги необхідно розглядати в порядку, встановленому
ПІКоАП. Касаційна і частная скарги К. в судову колегію Вітебського обласного суду залишилися без задоволення, судові постанови суду першої інстанції - без зміни. Відзначимо, що винесен...