ж словами. Спроби пояснити первісне значення слів робилися дуже давно. Проте справжнє вивчення етимології як науки почалося з обгрунтування принципу системності між смисловими відповідниками слів у групі споріднених мов.
Дослідники завжди надавали великого значення дослідженню лексики як найбільш рухомий частини мови, що відбиває у своєму розвитку різноманітні зміни в житті народу.
У кожній мові поряд з споконвічними словами є слова запозичені. Споконвічними словами є ті, які даний мова успадкувала з мови-основи. Слов'янські мови, наприклад, добре зберегли успадкований ними індоєвропейський словник. До споконвічним словами відносяться такі категорії слів як основні займенники, числівники, дієслова, назви частин тіла, терміни спорідненості.
При відновленні архаїчних значень слова використовуються споконвічні слова, на зміна значень яких впливають внутрімовні і екстралінгвістичні фактори. У більшості випадків саме зовнішні екстралінгвістичні фактори впливають на зміну слова.
Вивчення слова неможливо без знання історії даного народу, його звичаїв, культури і т. д. Російське місто , старослов'янське градь , литовське ga das "Тин", "загородки" сходять до одного і того ж поняттю "зміцнення, укріпленого місця" і пов'язані з дієсловом городити , огороджувати . Російське худобу етимологічно пов'язане з готським skatts "гроші", німецьким Schatz "скарб" (для цих народів худобу становив основне багатство, був засобом обміну, тобто грошима). Незнання історії може спотворити уявлення про походження і пересуванні слів.
Російське шовк збігається з англійським silke, датським silke в тому ж значенні. Тому вважали, що слово шовк запозичене з германських мов, а пізніші етимологічні дослідження показують, що це слово було запозичене в російська зі сходу, а через нього перейшло в германські мови.
Дослідженням зміни значень слів під впливом внелінгвістіческіх факторів в кінці XIX століття займалося напрям під назвою "слова і речі". Методика цього дослідження дозволяла переходити від реконструкції лексемного індоєвропейської мови-основи до відтворення культурно-історичного тла, так як, на думку прихильників цього напряму "слово існує лише в Залежно від речі ".
Однією з найбільш розроблених праязикових схем є реконструкція індоєвропейського мови-основи. Ставлення вчених до праязикових основі було різним: одні бачили в цьому кінцеву мету порівняльно-історичних досліджень (А. Шлейхер), інші відмовилися визнати за нею-яку історичну значимість (А. Майї, Н.Я. Марр). На думку Марра прамова це наукова фікція. p> У сучасних науково-історичних дослідженнях все більше утверджується науково-пізнавальна значимість праязикових гіпотези. У роботах вітчизняних дослідників підкреслюється, що реконструкція праязикових схеми повинна розглядатися як створення точки відліку при вивченні історії мов. У цьому полягає науково-історичне значення реконструкції мови-основи будь-якої мовної сім'ї, оскільки, будучи відправною точкою відліку на певному хронологічному рівні, реконструйована праязикових схема дозволить наочніше уявити розвиток конкретної групи мов або окремої мови.
ВИСНОВОК
Найбільш ефективним методом дослідження генетичних відносин між спорідненими мовами є порівняно-історичний метод, який дає можливість встановити систему зіставлень, на підставі яких можна відновити історію мови.
Порівняльно-історичне вивчення мов грунтується на факті різночасного появи компонентів мови, яке призводить до того, що в мовах одночасно існують пласти, відносяться до різних хронологічним зрізами. В силу своєї специфіки як засоби спілкування, мова не може змінюватися одночасно у всіх елементах. Різноманітні причини мовних змін також не можуть діяти одночасно. Все це дозволяє відновити за допомогою порівняльно-історичного методу картину поступового розвитку і зміни мов, починаючи з часу їх відділення від прамови тієї чи іншої мовної сім'ї.
Порівняльно-історичний метод у мовознавстві має багато переваг:
- відносна простота процедури (якщо відомо, що порівнювані морфеми споріднені);
- досить часто реконструкція гранично полегшена, або навіть вже представлена ​​частиною порівнюваних елементів;
- можливість упорядкування етапів розвитку одного або декількох явищ у відносно-хронологічному плані;
- пріоритет форми над функцією, притому, що перша частина залишається більш стійкою, ніж остання.
Однак є в цього методу і свої труднощі і недоліки, (або обмеження), які пов'язані, головним чином, з фактором "мовного" часу:
- даний мову, який притягається для порівняння, може відстояти від вихідної мови-основи або іншого родинного йому мови, на таке кількість кроків "мовного" часу, при якому велика частина успадкованих мовних елементів, виявилася втраченою і, отже, с...
