омилкових наголосів, постійно умножающихся. Однак справа не тільки в недбалості і недостатньої грамотності. Сформована громадська обстановка в В«перебудовнийВ» для країни час значно підвищила В«нормальніВ» темпи мовної динаміки. Мова професійна, ділова, розмовна все більш посилює вплив на промову публічну, офіційну. У цьому зв'язку процеси, підготовлені самою системою мови, прискорюються і колишні суворі літературні норми виявляються поколебленнимі. В області наголоси це особливо помітно, оскільки в мову хлинув потік нових слів, ще недостатньо освоєних, понятих, часто тільки почутих. p align="justify"> Якщо говорити саме про наголос, то в такій ситуації покладатися можна тільки на звукову мову, так як багато з того, що вже живе в мові, не відображене в словниках і тому не має нормативних оцінок. На такому загальному тлі виявляється складним спостерігати власне тенденції в області російської наголосу, закладені в самій мовній системі, хоча в принципі вони відомі і намітилися ще в середині століття, але найбільш інтенсивно проявляються в сучасних умовах. p align="justify"> Цікаві дані словників середини і кінця 90-х років XX в. Наприклад, в словнику С. І. Ожегова і Н. Ю. Шведової (1995, 1998) дається єдина форма рід. відмінка гуляшу; а рід. відмінок від гусляр, за рекомендацією Н.Ю.Шведовой, обидві форми: гусляра і гусляра. Іменник тираж утворює тільки форму тиражу (за даними того ж словника), тобто нове флективна наголос або стало рівноцінним вихідного кореневого, або взагалі витіснило старе наголос.
Для порівняння: Д.Н.Ушаков вважає форму рід. відмінка мосту обласний. Хронологічні різночитання в рекомендаціях спостерігаються і у формах листаж - листаж -> листаж (Н.Ю. Шведова дає тільки нову форму зі зміщеним наголосом - листаж) і шантаж - шантажу шантажу (у Н.Ю. Шведової літературної вважається форма шантажу, а Д.М. Ушаков вважає таку форму просторічної).
Хронологічно різні оцінки форм досить показові: Д.Н.Ушаков орієнтується на прийняте на початку XX ст., Н.Ю.Шведова фіксує факти кінця XX в.
В інших випадках варіантність в сучасній російській мові зникає, і один з варіантів застаріває, звільняючи місце більш сильному, як сталося, наприклад, з парою пучку і дрібку, в якій перша позиція (пучку) була втрачена мовою . А наприклад, щодо слова трапеза звичайно в словниках розбіжностей не буває - воно дається у варіанті першоджерела (грец. trapeza - стіл, страву). Однак у Словнику С.И.Ожегова, Н.Ю.Шведовой (1998) дано дві форми трапеза і трапеза без стилістичних послід, як рівноправні дано і форми прикметника трапезний і трапезний, але субстантивной формі трапезна (монастирська їдальня) Н.Ю. Шведова віддає перевагу, постачаючи інший варіант трапезна позначкою В«устар.В». p align="justify"> Таким чином, російське словесний наголос не тільки яв ляется індивідуальним ознакою кожного окремого слова, а й виступає як допоміжний гра...
