ого управління, його ініціатив в області законодавства, податкової, фінансової, суб'єктів господарювання економічної та соціальної політики залежить успіх або неуспіх державної політики туризму. Крім НТА в області розробки та здійсненні державної економічної політики взаємодіють інші законодавчі та виконавчі органи влади на центральному та місцевому (регіональному) рівнях, науково-дослідні організації профспілки та асоціації туристських працівників, громадські організації та об'єднання. Проте саме НТА є тим органом, який виробляє і реалізує концепцію туристського маркетингу держави.
Головний завданням даної концепції є ефективне створення національного туристичного продукту та його просування на світовий туристський ринок. Таким чином, можна сказати, що національний туристичний продукт є таким лише тоді, коли він показаний на світовому ринку у вигляді пропозиції і має певний попит. Тим самим, виконання маркетингової туристської концепції зав'язується з аналізу ринкових можливостей, де під виробником ми розуміємо державу, під продуктом - національний туристичний продукт, під конкурентами - інші світові регіони, під споживачами - туристів з інших країн.
Аналіз ринкових можливостей сфери туризму тієї чи іншої держави вимагає проведення маркетингових досліджень по ряду напрямків:
· аналіз маркетингового середовища;
· вивчення світового туристського ринку;
· дослідження національного туристичного продукту;
· дослідження конкурентів;
· дослідження споживачів.
На основі проведених досліджень держава формує цілі маркетингової політики в туризмі і стратегії, які служать в реалізації конкретних цілей.
У маркетингу туризму на національному рівні слід виділити наступні стратегії:
· стратегія національного туристичного продукту;
· цінова стратегія;
· збутова стратегія;
· стратегія комунікації.
Стратегії національного туристичного продукту належить, як уже говорилося, будуватися, відштовхуючись з наявності туристських ресурсів і можливостей збільшення виробництва національного туристичного продукту. Стратегія національного туристичного продукту опановує заходи, які спрямовані безпосередньо на створення умов (законодавчих, фінансових, податкових і т.д.) для зростання ефективності формування національного туристичного продукту, доцільного використання туристських ресурсів та інфраструктури, спрощення прикордонних, митних та візових формальностей, забезпечення свободи і безпеки переміщення по країні.
Стратегія комунікації же, спрямована на освіту комунікаційної політики просування національного туристичного продукту. Завдання держави в цій області стоїть в тому, що вона повинна вирішуватися шляхом розробки державної рекламної політики, проведення рекламних кампаній, реалізації зовнішньої пропаганди туристських можливостей держави, заходів щодо стимулювання збуту національного туристичного продукту, організації представництв НТА за кордоном.
Особливу роль у стратегії комунікації викликані грати спеціальні туристські організації, що мають, як правило, своє представництва за кордоном. Проте, яким би не був принцип організації подібних структур в різних державах, їх основна роль - рішення задач виконання стратегії комунікацій за кордоном.
Цінова стратегія як уже говорилося, проявляється у тарифній стратегії держави, бо мова йде про вплив держави на формування кінцевої ціни на той чи інший туристський продукт. Ця стратегія виробляє визначення тарифів на транспортування національними перевізниками, на візові збори, регулювання готельних тарифів тощо.
Збутова стратегія держави повинна визначити структуру і механізм найбільш кращого доведення національного туристичного продукту до кінцевого споживача.
Загальна стратегія туристського маркетингу виражається в розробці та здійсненні державної туристської політики, яка знаходить своє відображення і підкріплення у прийнятті відповідного законодавства та державних довгострокових програм і планів.
Разом з тим, слід зазначити, що постійні зміни на світовому туристському ринку призводять до появи прикладів кооперації на міждержавному рівні з метою найбільш успішної протидії конкурентній боротьбі з боку інших регіонів світу. Такі коопераційні програми здійснюються, наприклад, в рамках ЄС під егідою національних інститутів Ради Європи та Європейської комісії СОТ.
Отже, враховуючи всі ці факти, можна вже сьогодні говорити про появу регіонального туристського продукту на рівні світових регіонів, наприклад, Європи. І все ж, як показує досві...