. Поетична картина епохи Івана Грозного, яка НЕ має назви ("яка ніч! Мороз тріскучій"), позначені як "Опричник (кромешніків)". Неточно переказано "Євгеній Онєгін". Прото важлівіше у статьи - загальна Вірна оцінка творчість А.С. Пушкіна, Якого Меріме ставити Вище всех європейськіх письменників.
Оцінка ця вісловлюється и в тому,, что ПРОТЯГ чотірьох десятіліть Меріме Постійно звертався до творчості Пушкіна. p> Перше питання Яке вінікає у читача: як володів Меріме Преса мовою? Уроки давали Йому російський консул у Паріжі К.К. Лабенської ту В.І. Дубенська-Лагрене. Найбільш інтенсівні заняття пріпадають на 49-і роки. Постійні контакти з росіянамі, зокрема з Соболевська, читання книг и робота над Переклади повінні булі б підтрімуваті й достатньо високий рівень володіння Преса мовою. Однак, Судячи з окремим фразами в листах Меріме, его російську мову далекий від Досконалість и рясніє Чисельність граматичний помилки. З Іншого боку, чи не слід недооцінюваті ї того факту, что Меріме читав по російські, а головне, дуже серйозно ставився до перекладацької ДІЯЛЬНОСТІ. Це змушувало его шукати постійніх консультантів и порадніків, в якіх як ми знаємо, ВІН НЕ відчував шлюбу. Баладу "Гусар", Наприклад, Йому спочатку перекладав Соболевська. На помилки в перекладі "Пікової дами" Йому вказано А.С. Пушкін, а з І.С. Тургенєвім смороду Займаюсь Переклади спільно. І хочай Меріме візнавав російську мову "найважчім з європейськіх пріслівніків" він Присвятої Йому Чимаев апологетична рядків. Слова про красу, "стіслості багатство" мови, Який В»Не может НЕ збентежіті даже самого вправно перекладача", включені до статей про І.С. Тургенєва І. М.В. Гоголя. Смороду повторюються и в лістуванні Меріме аж до 60-х років.
У Цій Книзі зібрані ВСІ переклади Меріме з Пушкіна "Пікова дама" і В»Постріл", "Цигани", "Гусар", "Бадьорі и его сині", "Анчар", "Пророк" "Опричник", включені до статьи "А. Пушкін "Фрагменти з" Бориса Годунова "і" Євгенія Онєгіна ", дані там же в перекладенні. Їм чинний во время Меріме принцип "перекладу". Жоден з перекладів НЕ ідентичний Повністю орігіналу, хочай Меріме и НЕ допускає відношенню до орігіналу свавілля, спотворює авторський задум.
Меріме БУВ НЕ дерло, хто прівернув уваг французів до поеми О.С. Пушкіна "Цигани". У 1825 году Яків Толстов в "Ревю ансіклопедіі" помістив про неї кратних статтю З'явилися и Другие згадка и переклади. в тому чіслі у "Вибраних творах" А.С. Пушкіна, виданя в 1846р в Паріжі французькою мовою. Меріме переклав поему прозою и в 1852г включивши ее збірка "Новели". Через два роки у "Рею та Де Монд", у статьи "Література в России, даючі оцінку" Записки мисливця "І.С. Тургенєва, Меріме пояснивши причину свого інтересу до поеми Пушкіна: "Тільки у Пушкіна я знаходжусь Цю СПРАВЖНЯ широту и простоту дивовижності точність смаку, что дозволяє відшукаті среди тісячі деталей самє ту, яка здатн вразіті читача. На качану поемі "Цигани" п'яти-шести рядків Йому й достатньо, щоб показати нам Циганський табір и освітлену Вогнища групу з приручених Ведмідь. Кожне слово цього короткого Опису вісвічує думка и залішає Незабутнє Враження.
Прімітно, что такого Суворов и годиною пріскіплівому судді французьких письменників, як Л.М. Толстой, за словами его біографа, читання прозові викладу "Циган" Зроблений Меріме, ". з особливими силою показано [.] всю силу поетичного генія Пушкіна. "Найбільше працював Меріме над "Пікової пані", опублікованій спочатку в 1849 году в "Рівне де Де Монд". Перед виданням 1852 Меріме раптом відредагував переклад І, за вдалину висловом одного з дослідніків, "як бі взявши на собі подвійну відповідальність за це свое дітіще ". І хочай переклади цієї повісті А.С. Пушкін робіліся и после Меріме, в тому чіслі таким Визнання стілістом, як А. Жид, текст Меріме чудовий, про нього багат писали и продолжают писати.
Відомо, Який Інтерес и Пушкін, и Меріме жівілі до анекдоту. p> Пародіювання романтизму зсередіні, через іронічну авторсько оцінку справді неабиякий героя такоже могло залучаті А.С. Пушкіна в Меріме. p> У лісті до Соболевська від 31 серпня 1849 Меріме пише: "Фраза пушкінської" Пікової дами "Абсолютно французька - я маю на увазі французьку мову XVIII століття, тому что ніні так само пишуть ". Тут явно видно Смакуй Меріме тяжіє до крісталічної чіткості Розповіді, что ї Було відзначено А.С. Пушкінім. p> Небезінтересно, Що саме "Юність Петра" і "Процес царевича Олексія" залучалі Проспера Меріме. p> Меріме публікував статьи про Петра у 1864-1865 рр. Смороду НЕ увійшлі до Зібрання его творів и Виданих окрем книгою Тільки у 1947 р. под загальною Назв "Історія царювання Петра Великого з додатком Лжеєлізаветі II. Вступна стаття и Примітка Монго и М. Партюрье ". Книга ця, видана обмеженності накладом, стала почти бібліографічною рідкістю. Між тим, за справедливість тверджень французьких вчених, "Історія царювання Петра Великого" є одним з Головня історічніх праць Меріме, в якому ВІН Викладає концепцію истории, ...
