го цілого Гадамер винайшов запам'ятовується терміна. Він називає його по-різному: і просто розумінням, і розумінням тексту, і герменевтическим досвідом, і навіть В«Мир і ЯВ». При цьому терміни В«розумінняВ», В«розуміння текстуВ» і В«герменевтичний досвід В»можуть використовуватися також для позначення не герменевтического цілого, а його певної приватної структури (розуміння як осяяння, досвід як досягнення досвідченості).
Вихідний історичний план розуміння тексту Гадамер найчастіше представляє як предпоніманіе, що виростає з спрямованості до справи, до фактам в очікуванні досконалості сенсу [2, С. 318, 337, 349, 386]. Тут предпоніманіе - Це позначення не предмненій або попередніх суджень герменевтика, суб'єкта розуміння, а розуміння на його початковій стадії. Сутнісні моменти біля предпоніманія такі ж, що у розуміння, але кожен з них не розвинений в належній ступеня. На боці інтерпретатора предпоніманіе виступає як предмненіе, предрассужденій, забобон, які залучені в гру розуміння і знаходяться на очній ставці з фактами, текстами.
До витрат суб'єктивізму відносить Гадамер поспішна втеча від предпоніманія як єдності інтерпретатора і тексту до предмненіям останнього. Довільність предмненій долається в їх причетності до справжнього герменевтически справі.
Предпонимание - це переказ, традиція. У переказі і традиції нам дано минуле, ми його постійно актуалізуємо і в принципі не можемо бути вільними від нього. В«... Ми завжди знаходимося всередині переказиВ» [2, С. 335]. Наївно робити вигляд, що можна відмовитися від старого, історія змушує нас з'єднувати його з новим. Недоречні як критика традиції, так і її романтичне оспівування, вона повинна розумітися в контексті герменевтичного цілого [2, С. 334-336].
Що означає розуміти? Це означає В«насамперед зрозуміти сама справа і лише в другу чергу - виділити і зрозуміти чужу думку в якості такого В» [2, С. 349]. В«Розуміння починається з того, що щось до нас звертається. Таким є найперша герменевтическое умова В»[2, С. 354].
Щось - це текст, все, зовсім не обов'язково фігурує безпосередньо у мовній формі (наприклад, вироби або навіть явища природи), що може бути зрозуміле [2, С. 470]. Людина змушена діяти, змусити текст заговорити [2, C. 443]. Але тут з'ясовується одна дуже цікава особливість. Начебто під взаємодії з текстом ініціатива явно на боці інтерпретатора, саме він ставить питання. Однак у справі немає місця самовпевненості людини, він змушений пристосовуватися до ситуації, підбирати питання, слова, дії, прислухатися не до себе, а до тексту. У питаннях людини чується вплив і людини і тексту. В«Швидше той, хто прагне зрозуміти текст, готовий його вислухати і дозволяє йому говорити В»[2, С. 321].
В«Зрозуміти означає насамперед зрозуміти сама справаВ» [2, С. 349]. Справа - це єдність, реализующееся у взаємодії тексту й інтерпретатора. Герменевтичний інтерес нап равлен в першу чергу не на думки людей, а на тексти (факти), їх непотаємність (істину). Герменевтика налагоджує діяння, справа, а разом з ним і суб'єктивність людини.
Як бачимо, між текстом та інтерпретатором існує координація. А що ж з субординацією? Тут немає однозначності, людина активна, але змушений пристосовуватися. Субординація є, але вона переходить з тексту на людину, з людини на текст.
Ми завжди знаходимося в деякій історичної предданності або, іншими словами, в герменевтичною ситуації. Завдання герменевтика - прояснити її. Досягти успіху в цьому відношенні означає розсунути горизонти розуміння. В«Горизонт - поле зору, що охоплює і обіймає все те, що може бути побачено з якогось пункту В»[2, С. 358]. Горизонти зміщуються, бо змінюються герменевтические ситуації. Розуміння виступає як злиття горизонтів [2, С. 362].
Інтерпретатор, перебуваючи в актуальному горизонті, постійно прокидає себе вперед, тим самим він розширює свій горизонт і створює умова для розуміння. Розуміння настає тоді, коли відбувається розширення і зустріч горизонтів. Немає злиття горизонтів, немає й розуміння. До тих пір, поки мій горизонт не досяг предмета мого інтересу, тексту, минулого, іншої людини, я не розумію. Розуміння не їсти перенесення себе в чужу суб'єктивність - це неможливо. Розуміння є розширення свого горизонту і огляд іншого щось в правильних пропорціях [2, С. 361].
Постановка питань розширює горизонт інтерпретатора. Текст сприймається як ряд відповідей на запитання, узгодженість питань і відповідей на них і є розуміння. Можна висловитися по-іншому: раніше нерозуміючими потрапило всередину мого горизонту. Далеке стало близьким. Будь-яке пізнання має історичний характер, бо таке життя горизонтів. Справжнє розуміння НЕ є миттєвим, воно вимагає історичної дистанції. Злиття горизонтів відбувається в мові [2, С. 443].
Розуміння є дія, що складається в тому, що, перебуваючи в герменевтичною ситуації, інтерпретатор тут же використовує кожну порцію видобут...
