align="justify"> практично-стратегічну, на якій виробляється стратегія реалізації мети, описуються заходи, засоби та шляхи здійснення мети;
організаційну, коли створюється система як сукупність організацій, необхідних для досягнення мети, формується орган управління системою організацій, що беруть участь в програмі;
реалізаційна-практичну, коли розробляється перелік заходів, які слід вжити для реалізації поставленої мети; здійснюється програма системою відповідних організацій;
результуючу, на якій підводяться підсумки.
Під «програмою» в макроекономічному стратегічному плануванні розуміють наукове передбачення стану якого-небудь локального об'єкта управління у визначений термін (через 5, 10, 15 і більше років), засноване на чіткому визначенні мети і системі заходів, забезпечують досягнення цієї мети, узгоджених між собою по ресурсами, термінів виконання і виконавцям.
Особливе місце в системі програм, що розробляються в процесі стратегічного планування, займають цільові комплексні (стратегічні) програми. Цільова комплексна (стратегічна) програма - це адресний, різного ступеня директивності документ, що містить узгоджену за термінами, ресурсами і виконавцями систему соціально-економічних, виробничих, фінансових, науково-дослідних, організаційно-господарських та інших заходів, що забезпечують досягнення поставленої мети, завдань найбільш ефективними шляхами і у встановлені терміни. [30]
Державні програми формуються, виходячи з прогнозів по обмеженому колу особливо важливих державних завдань, а їх фінансування має здійснюватися з державного бюджету та позабюджетних фондів. За домовленістю можна залучати підприємства, населення, іноземних інвесторів. Матеріально-технічне забезпечення програм відбувається за рахунок поставок для потреб держави за типом державного замовлення через державний контрактну систему, органи якої закуповують продукцію, прогнозують тенденції зміни потреб [25].
Практика застосування програмного підходу сьогодні стала досить поширеною практично у всіх країнах світу. Так, в радянський період в країні здійснювалася активна розробка регіональних і локальних програм (на мезо- і мікрорівні), спрямованих на досягнення цілей, що мають особливо важливе значення для регіонів, підприємств (програми реконструкції, розвитку галузей промисловості, освоєння північних територій і так далі).
Державне програмування дозволяє здійснювати розробку концепції майбутніх перетворень на основі соціальних цілей, критеріїв і заходів. Їх досягнення має сприяти не просто забезпечення соціального захисту та житлової забезпеченості населення та соціальних гарантій, а й якісному розвитку соціальних відносин, підвищенню ролі людини (груп) у суспільстві, розвитку економічних відносин у сфері отримання іпотеки на житло.
Наголошується, що для вирішення соціальних проблем як в країні в цілому, так і в окремих її регіонах сьогодні вкрай необхідний комплексний підхід. Його основною метою повинні стати розробка і подальша реалізація в практику державного управління комплексних цільових програм.
Говорячи про технологічну стороні державного програмування, слід акцентувати увагу на дотриманні ряду основоположних принципів: системність, комплексність, науковість, реалістичність, територіальність, визначеність, функціональність. Відзначається, що технологія державного програмування починається з постановки цілей, які повинні бути досягнуті в ході вирішення тієї чи іншої задачі. [28]
Підкреслюється, що при постановці цілей необхідно дотримуватися деяких правил: цілі та завдання повинні бути максимально інтенсивними, але досяжними; всі цілі мають бути чітко розподілені в часі і мати конкретне вираження; характер цілей повинен відповідати характеру і призначенню діяльності державних організацій; цілі повинні бути реальними, інакше психологічно вони втрачають свій сенс в якості мотиваторів діяльності державних службовців. Крім того, цілі повинні бути соціально обгрунтованими, не носити вузькокорпоративних характеру, тобто базуватися на розумінні нової парадигми пріоритетів соціального розвитку, що є атрибутами громадянського суспільства та соціальної держави. [28]
Підкреслюється, що розробка програми - складний пошуковий етап у технологічному процесі, кінцевим пунктом якого є «дерево» взаємопов'язаних державних проблем в будь-якій сфері, побудова шкали пріоритетності їх рішень. Створити таке «дерево» можна лише на основі зіставлення безлічі «сіток» (матриць) взаємного впливу проблем. Методики їхньої побудови різноманітні і залежать як від характеру вихідної інформації, так і від пріоритетів розробників, проте функції і принципи побудови подібні.
Найважливішою стадією програмування є контроль ...