і корекція. Контроль та корекція бувають безперервними і плановими. Безперервні контроль і корекція подразумевают доопрацювання базових даних програми її авторами та виконавцями. Потреба в цьому виникає при зміні соціально-економічної ситуації, впровадженні нових технологій, затвердження інших пріоритетів державної політики, прийнятті нових нормативно-законодавчих актів і так далі. Крім того, відхилення в реалізації програми або помилки в ній можуть поступово виявлятися в процесі діяльності [26].
Значення програмно-цільового підходу в еволюції?? та управління якраз і полягає в тому, що він займає проміжну позицію між плановим, целенорматівним і проективно-ресурсним підходами завдяки тому, що ув'язує цілі з комплексом ресурсів, необхідних для їх досягнення, в рамках і за допомогою спеціального документа - цільової програми. Така програма розглядається як засіб, інструмент пов'язання цілей і ресурсів, необхідних для їх досягнення. Цілі при цьому досягаються при опорі на раціонально підібрані засоби-ресурси, ізоморфні цілям.
В основі державного регіонального програмування, в першу чергу, повинні лежати власне мети конкретного регіону, виступаючі вихідною основою формування територіальної організації. Регіональне державне програмування базується на: визначенні основних стратегічних цілей по вузловим напрямами (галузях) діяльності регіону; загальній оцінці переваг і недоліків регіональної організації щодо інших подібних; аналізі існуючих і передбачуваних (перспективних) напрямку діяльності організації; розробці перспективного і річного бюджету регіональної організації. Регіональне державне програмування як інструмент регіонального управління орієнтоване, як правило, на великомасштабні заходи щодо досягнення конкретних (зазвичай довгострокових) цілей. Розробку ж стратегії регіонального програмування здійснює вище керівництво - регіональна адміністрація з її апаратом. [25]
Незважаючи на те, що в умовах наростаючого соціально-економічної кризи дані програми не вдалося реалізувати повною мірою, вони створили прецедент застосування нового проективно-програмного етапу програмно-цільового підходу і надали серйозний імпульс до подальшої розробки програм розвитку регіональних і муніципальних освітніх систем.
До провідних принципам вказаного засобу, які ймовірно стануть основою і ресурсного підходу можна віднести [7]:
принцип концептуальної спрямованості, що передбачає спільні цілі та вихідні теоретичні засади перетворень;
принцип системності, що вимагає використання всіх положень системного підходу;
принцип інваріативної, що відображає необхідність виділення загальних концептуальних позицій і підходів для широкого класу об'єктів;
принцип варіативності, який передбачає в кожному конкретному випадку облік і використання конкретних особливостей об'єкта і преобразуемой ситуації;
принцип організаційної та ресурсної забезпеченості, а, отже, реалістичності намічуваних перетворень, включаючи і адресність інвестиційних напрямків і програм, від яких очікується найбільша віддача;
принцип відкритості, що відображає необхідність коригування, змін, конкретизації розроблених проектів і програм;
принцип цілісності та комплексності, що передбачає розгляд регіону як цілого, що вбирає в себе і інтегруючого локальні особливості окремих районів і поселень, а також зв'язок регіонального з федеральним, що виражалося в тому, що регіональне простір розглядалося як частина федерального , що розвивається на основі федеральних встановлень і стандартів.
Програми та проекти являють собою інструмент розвитку та вдосконалення державних організацій на всіх рівнях: міста, району, країни. За допомогою програм і проектів освітні, з охорони здоров'я та інші установи вводять нові і удосконалюють вже надані ними послуги. Але у всіх цих організаціях - державних, громадських та комерційних - наголошується, що, хоча в них de facto ведеться багато проектів, вони не завжди добре продумані і рідко мають належне управління. Звідси зрозуміла важливість теорії управління проектами та програмами для успішного досягнення стратегічних організаційних цілей [8].
Метод програмно-цільового планування на сьогоднішній день - найефективніший спосіб досягнення позитивних результатів у соціальній сфері. Програмно-цільове планування дає можливість цілеспрямовано узгодити дії всіх відомств, чия діяльність впливає на якість життя, об'єднати зусилля для вирішення поставлених завдань [30].
Отже, знаючи, що собою являє методологія програмно-цільового підходу, необхідне доопрацювання програм, які б змогли відповідати запитам сучасності і наростаючих житлових проблем на всіх рівнях влади.