ки минулого століття, і пише, що навряд чи буде профанацією припустити, що Аліса в Країні чудес laquo ;, можливо , приховує історію Оксфордського руху (30). При такому прочитанні, відзначає Н. М. Демурова, Аліса - наївний першокурсник, який опинився в гущі богословських суперечок тих часів; Білий Кролик - скромний англіканський священик, пущі всього боїться свого єпископа (Герцогиня).
У середині XX ст., відзначеної науково-технічною революцією і важливими досягненнями в галузі психології та філософії, казка Керролла виявила і свій глибокий природничонауковий і філософський підтекст, на який, щоправда, вказували і раніше такі прозорливі мислителі , як Бертран Рассел. До неї звертаються математики і фізики, психологи і історики, філософи і логіки, знаходячи в ній чимало матеріалу для своїх спеціальних роздумів. Серед них імена таких вчених, як А. С. Еддінгтон, Климент Дьюрелл, Уоррен Уївер, Ерік Партрідж, Роберт Сазерленд, Елізабет Сьюелл (8).
Англійський астроном Артур Стенлі Еддінгтон, наприклад, порівняв формальну структуру балади Джаббервоккі з Аліси в Задзеркаллі з областю сучасної математики, відомої як теорія груп raquo ;, а вітчизняний біолог і психолог С.Г.Геллерштейн вважав, що у всій керроллівської нісенітниці криється якась таємниця, розгадка якої небайдужа для науки (7; 5).
Відзначимо, що філософи вважають Льюїса Керролла одним з провісником постмодернізму і постструктуралізму (поряд з Ніцше і Вітгенштейнів) (5).
Так «безглузда і дивна казка», написана скромним диваком-математиком з Оксфорда, відкриває сучасним читачам різні рівні свого змісту. Через сторіччя після свого народження, «Аліса» Керролла живе «живіший нікуди», виявляючи все нові і нові значення (8).
Таким чином, Льюїс Керролл у своїй творчості використовує традиційний жанр літературної казки (ігровий початок, наявність «образу автора», поєднання реального і фантастичного, опора на фольклорні традиції). Однак письменник трансформує цей жанр у відповідності зі своїм творчим задумом. Він використовує спосіб «сну», використовує авторські пародії як елементи «гри в нонсенс». Гумор у творах Льюїса Керролла, за висловом Честертона, вічно «танцює» між безглуздям і сенсом.
Н. М. Демурова завершує своє дослідження «Льюїс Керролл і історія одного пікніка» наступними словами: «Льюїс Керролл почав з розповіді, зрозумілого вузькому колі близьких людей. Поступово розширюючи його, він створив книгу, яка ось вже століття хвилює людство ». (9)
Список використаної літератури
1. Анікст А.А. Історія англійської літератури.- М .: Учпедгиз, 1956. - 483 с.
. Бахтін М. Бахтін. Творчість Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя і Ренесансу. М., 1965, с. 43, 44
. Бікмурзіна Е. Ігри розуму породжують Льюїса Керролла/Телеграф «Навколо Світу» (№ 11, листопад 2012).
. Бурцев А.А., Сьоміна Н.В. Англійська літературна казка кінця 19-го початку 20-го століття.- Якутськ: ЯГУ, 1991. - 82 с.
. Галинська І. Л. Льюїс Керролл і загадки його текстів.- М .: ІНІСН РАН, 1995. - 75 с.
. Гарднер
. Геллерштейн С. Г. Чи можна пам'ятати майбутнє?// Керролл Л. Пригоди Аліси в Країні Чудес. Крізь дзеркало і що там побачила Аліса, або Аліса в Задзеркаллі.- М., 1977 - 303 с.
. Демурова Н. М. Аліса в Країні Чудес і в Зазеркалье.- М .: Наука, 1991.
. Демурова Н. М. Льюїс Керролл і історія одного пікніка.- М .: Наука, 1968. (http://arbuz.uz/x iuiscerol.html).
. Демурова Н. М. Про переведення казок Керролла. М .: Наука, Головна редакція фізико-математичної літератури, 1991
. Демурова Н. М. Про літературній казці вікторіанської Англії (Рескін, Кінгслі, Макдоналд).- В кн. Питання літератури та стилістики германських мов. М., 1975, с. 99-167
. Липовецький М. Н. Поетика літературної казки. Свердловськ, 1992. 183 с.
. Лихачов Д. С., Панченко А. М. «сміхової світ» Давньої Русі. Л., 1976.
. Мамаєва Н. Н. «Світліше алмазів горять у небі зірки»: (англійська літературна казка як явище)//Изв. Урал. держ. ун-ту.- Єкатеринбург, 2000. - № 15.
. Овчинникова Л. В. Російська літературна казка XX століття. Історія, класифікація, поетика. М., 2003. 312 с.
. Панов М. В. Про переклади на російську мову балади Джаббервоккі Л. Керрола. Розвиток сучасної російської мови. 1972. Словотвір. Членимість слова raquo ;. М., 1975.
. Пропп В. Я. Фольклор і дійсність. М., 1976. 375 с.
. Пропп В. Я. Морфологі...
