івливе філософствування, пародіювання пишномовних промов. Його висловлювання, як і у Брет, короткі і виразні (В«Quite a girl. She's damned niceВ»). Білл нагадує Брет і звичкою ставити в кінці речення В«thoughВ». Він ніби припускає, що інші можуть закінчити за нього розпочату фразу, хоча за її межами найчастіше виявляється найголовніше. Наприклад, про господарку ресторану Білл каже: В«Doesn't get us a table, though ... Grand woman, though ... В». За межами фрази залишаються думки про те, що і його дещо пов'язує з господинею ресторану: вперше він обідав у неї в 18-му році, відразу після перемир'я - тоді це було великою подією; люди були добрі, а господиня не була такою багатою ... Втім, зараз це вже не має значення. Можливо, саме остання думка і не дає Біллу закінчити пропозиції. p align="justify"> Недомовленість властива всім В«втраченимВ». Так говорить і Джейк і Майкл. p align="justify"> У відповідь на закид графа Міппппопуло, що вона ніколи не закінчує розпочату фразу, Брет відповідає: В«Leave 'em for you to finish. Let any one finish them as they like В». p align="justify"> Можливо, така рада читачам міг дати й сам Хемінгуей. Намагаючись продовжити багато висловлювань героїв, зрозумівши те, що залишається між рядків, простеживши В«підводні течіїВ» В«потоку свідомостіВ», починаєш розуміти і самих героїв, і їхні стосунки. p align="justify"> Діалог героїв В«фієстиВ» далеко відходить від основної лінії розвитку дії. І все ж кожна розмова, яким би порожнім і непов'язаним з основними подіями він не здавався, дає крупиці нових зведенні про героїв, дозволяє зазирнути в саму глибину їх душі. Читаючи такий діалог, мимоволі продовжуєш думати про головне у творі. Діалог стає своєрідним проявником, за допомогою якого багато що в романі проступає чіткіше, робиться зрозуміліше. p align="justify"> У діалозі проявляється майстерність психологічного підтексту Е. Хемінгуея. Так, за лаконічними пропозиціями, на перший погляд випадково обраними словами діалогу між Брет і Джейком ховається ціла гама почуттів, найтонші відтінки їх ставлення один до одного. Перші, трохи колючі, дружелюбні і сумні слова, якими обмінюються Джейк і Брет при випадковій зустрічі в кафе (гл. З): В«It's a fine crowd you're with, BrettВ», - В«Aren't they lovely? And you, my dear. Where did you get it? В»-В« And have you had a lovely evening? В»-В« Oh, priceless В»висловлюють водночас і співчуття героїв один до одного, і смуток, і жаль. І потім - жартівливо-докоряє зауваження Брет: i В«It's wrong of you, Jake. It's an insult to all of us. Look at Frances there and Jo В», за яким криється її справжнє ставлення до згаданих дамам - неповажне і глузливе. А фразою В«It's in restraint of traid when one is with crowd I'm with, one can drink in such safety, tooВ» передано відверто презирливе і байдуже ставлення до супутників: чи не все тепер одно, з ким проводити час (В«It's in restraint of traid В»).
