align="justify"> Болінджера розглядає засоби впливу мови в безпосередньому зв'язку з соціальним контекстом мовного спілкування на різних мовних рівнях в текстах різного виду (бесіда, газетна стаття, публічний виступ).
Болінджера підкреслює, що мова не є нейтральним інструментом, так як, «будучи людською мовою, приречений бути увещевательную». Комунікація взагалі більше націлена на те, щоб вплинути, ніж проінформувати, тому, кожен учасник мовного акту прагне прикрасити свою інформацію - ввести в оману. Для цієї мети в мові є цілий ряд прийомів.
Болінджера показує, що не всі мовні одиниці мають однакову здатність «вводити в оману». Аналізуючи вплив здатне одиниць на різних рівнях мови, він відзначає, зокрема, що слова з оцінним значенням і евфемізми є ефективними засобами мовного впливу, оскільки вони дають можливість змінити емоційний тон, акцент повідомлення, практично не міняючи його змісту. Завдяки цим якостям, їх широко використовують в мові політики і комерції.
Можливості мови впливати на мислення людей розкриваються не лише в лексиці, але і в синтаксичному побудові висловлювання, у виборі граматичних форм, стилістичні прийоми також входять в арсенал мовних засобів впливу в політичній комунікації.
Політична комунікація включає досить широкий спектр як усних, так і письмових текстів: (виступ у парламенті або на мітингу, політичне інтерв'ю, аналітична стаття в газеті, програма політичної партії та ін.).
А.П. Чудінов у своїй роботі «Політична лінгвістика» виділив такі різновиди політичної комунікації:
. Апаратна (службова, внутрішня, бюрократична) політична комунікація.
Орієнтована на спілкування всередині державних або громадських структур.
. Політична комунікація в публічної політичної діяльності.
Орієнтована на масову аудиторію, є формою здійснення професійної і громадської діяльності політичних лідерів.
Політична комунікація, здійснювана журналістами і при по засобі журналістів.
Орієнтована на масову аудиторію (інтерв'ю, аналітична стаття в газеті та ін.).
. Політична мовна діяльність не професіоналів в області політичної комунікації.
Виступи на мітингах, зборах, демонстраціях.
Для дослідження ролі евфеміі політичної комунікації найбільший інтерес представляють ті різновиди політичної комунікації, які орієнтовані на масову аудиторію. Вид вербальної комунікації, адресатом якої є масова аудиторія також називають - публічної комунікацією [24, с. 127].
Сучасна публічна політична комунікація завдяки використанню засобів масової інформації (ЗМІ) займає чільне положение в системі комунікації за впливом на аудиторію. Визнаної особливістю політичної мови є його чітка прагматична спрямованість: надати на потенційного адресата (масової аудиторії) емоційне, ідеологічне та ін. Вплив, з тим, щоб вселити адресату певну точку зору.
На думку вітчизняних і зарубіжних вчених, що вивчають політичний мова і мова ЗМІ, в даний час політичний мова має нормо-творчу значимість, тобто формує стереотипи публічного мовної поведінки.
В даний час домінуючими каналами інформації є електронні ЗМІ. За даними болгарського вченого І. Лікомановой (1997-1998 рр.), В Європі радіо слухає 90,2% населення, телебачення дивляться щодня 72,6%, читають газети щодня 48,3% населення.
У даній роботі по вивченню евфеміі в політичній комунікації, в якості джерел матеріалу дослідження були використані тільки письмові тексти політичної комунікації. За ступенем мовної коректності тексти ЗМІ в письмовому та усному викладі істотно відрізняються один від одного. Письмові тексти зазвичай проходять подвійний контроль: зовнішнє редагування і самоцензуру. У зв'язку з цим рівень мовної коректності в письмових текстах, як правило, набагато вище, ніж в устних.Возможность повторного звернення автора до письмового тексту на етапі редагування дозволяє не тільки уникнути невиправданого появи в тексті жаргонізмів, вульгаризмів і т.п., але і створює передумови для широкого використання в них евфемізмів. Таким чином, в даній роботі в якості джерел матеріалу дослідження (крім словників) використовувалися тексти газет, так як газета в даний час залишається одним з впливових засобів передачі інформації за допомогою письмових текстів.
Підводячи підсумок даного огляду, можна зробити висновки, що політична мова, будучи підсистемою національної мови, призначеної для політичної комунікації, має яскраво вираженою прагматичною спрямованістю. Він може мати значний вплив на політичні погляди, мислення, поведінку людей.
У свідомості людей є ряд певних переконань ...
