Той же дяк Струна за мзду погодився покрити гріх кровозмішення. За цей Авакум в церкві прокляв дяка. Іван Струна в той час був під керівництвом у Петра Бекетова. Коли проклинали Струну, Бекетов лаяв Авакума, а йдучи з церкви, оскаженів і помер.
Прийшов указ везти Авакума на річку Лену, в острог. По дорозі його наздогнав новий указ - їхати в Даурию. Протопопа віддали під початок єнісейсько воєводі Опанасу Пашкову, який на чолі загону плив освоювати землі. Пашков був дуже жорстокою людиною. p> На річці Тунгусові корабель протопопа ледве не потонув. Протопопіца витягла дітей з води. p> Назустріч плив корабель, на якому були дві літні вдови, які збиралися в монастир. Пашков велів вдовам повертатись назад і йти заміж. Авакум став суперечити. Тоді воєвода хотів висадити протопопа з корабля, щоб він пішки йшов по горах. Авакум написав Пашкову викривальне лист, а воєвода побив його батогом. p> Авакума кинули в Братський острог. Сидів він в холодній в'язниці, потім його перевели в теплу хату. Дружина і діти протопопа жили за двадцять верст від нього, у злий баби Ксені. На Різдво син Іван прийшов побачити батька, але Пашков не дозволив йому цього.
Навесні поїхали далі. Пашков змусив Авакума йти по берегу і тягнути лямку. Взимку волочили нарти, влітку В«у водах бродилиВ». На річці Хилке барку Авакума відірвало водою, і він мало не потонув. Одяг погнило, добро водою розмило. p> Зимою сам протопоп з малими дітьми тягнув свою нарти. А потім почався голод. Пашков нікого не відпускав промишляти, і багато вмирали. Влітку їли траву і коріння, взимку - соснову кашу. Їли навіть м'ясо замерзлих вовків і лисиць - В«всяку сквернуВ». Правда, Авакум і його родині допомагали дружина і невістка Пашкова. p> Воєвода надіслав до Авакум двох біснуватих жінок - своїх сених, вдів Мар'ю і Софію. Протопоп молився про вдів, причастив їх, вони одужали і стали жити у нього. Пашков їх забрав, і вдови знову стали біситися. Потім вони потайки прибігли до Авакум, він знову зцілив їх, і вони стали ночами приходити молитися. Після того вони зробилися черницями.
Загін повертався з Нерчі-ріки до Русе. Голодні й стомлені люди брели за саньми, падаючи на льоду. Протопопіца знемагала, але духом була тверда. На нарти ненароком задушили чудову курочку, яка несла по два яєчка в день.
Дружина Пашкова щодня надсилала свого маленького сина до Авакум на благословення. Але коли дитина захворіла, вона послала за допомогою до мужику-Шептуни. Немовля розболівся ще більше. Авакум розгнівався на бояриню. Вона просила у нього вибачення. Коли принесли хворої дитини, Авакум помолився, помазав його олією священним, і немовля видужав.
Пашков послав свого сина Єремєєв з загоном козаків воювати з мунгальских царство. Пашков змусив місцевого шамана чаклувати і запитував, чи буде похід вдалим. Шаман передвіщав успіх. Але Авакум молився про невдачу, щоб не збулося диявольське пророцтво шамана. Потім він, правда, пошкодував Єремєєв, який був людиною доброю, благочестивим, захищав протопопа від свого батька. Авакум став молитися, щоб Бог пощадив Єремєєв. Пашков дізнався, що Авакум бажав невдалого походу, і хотів катувати протопопа. Але в цей час повернувся Веремій. Він розповів, що військо загинуло, а сам він врятувався: уві сні Веремію з'явився Авакум і вказав дорогу.
Пашкову прийшла грамота, в якій велено було їхати на Русь. Воєвода не взяв Авакума з собою. Тоді протопоп поїхав окремо. Він посадив до себе в човен всіх хворих і старих, які були непридатні до суворого життя. Взяв Авакум з собою, рятуючи від смерті, і двох негідників, яких хотіли вбити козаки. Дорога була важка. До щастя, тубільні племена не чіпали Авакума і його супутників. А ще їм зустрілися російські люди, що їхали на рибний промисел, які дали протопопу і його товаришам їжі.
Діставшись до російських міст, Авакум побачив панування ніконіан і в печалі думав: проповідувати слово Боже чи сховатися? Але дружина підбадьорювала його. І протопоп по дорозі до Москви всюди викривав Никона і його послідовників.
У Москві та государ, і бояри добре прийняли Авакума. Його поставили на монастирському соборі в Кремлі і пропонували будь-яке місце, якщо він з'єднається у вірі з Никоном. Але протопоп не погодився. Адже ще в Тобольську Авакум уві сні було застереження від Бога, а в Даурии через дочку протопопа, Огрофену, Господь сповістив, що якщо той не буде триматися правої віри і творити молитовного правила, то помре.
Бачачи, що Авакум не хоче з'єднатися з ніконіанамі, цар попросив протопопа, щоб той принаймні мовчав про це. Авакум послухався. Жив він у той час у боярині Фе-досьі Морозової, своєї духовної дочки. Багато хто приходив до нього і приносили подарунки. Проживши так півроку, Авакум знову послав царю листа, щоб він захистив Церква від єресі Никона. І після цього Авакума з сім'єю було наказано заслати на Мезень. Через півтора року його зі старшими синами, Івано...
