і в одномовному суспільстві передбачає, головним чином, реалізацію комунікативних актів на одній мові, основному для даної культури. Маленька дитина рано робить В«відкриттяВ», що на одному з його мов не говорять в більшості ситуацій (у дитячому садку, у дворі, в магазинах, в поліклініці, інших сім'ях і т.д.), що викликає у нього сумніви в необхідності спілкування на цій мові. Навіть вдома його постійна роль (В«син/донькаВ») реалізується лише в одному з двох сегментів - у спілкуванні з татом, але не з мамою (або навпаки), якщо білінгвальне виховання базується на принципі В«один батько - одна моваВ». p align="justify"> У дітей-білінгвів є одномовні і двомовні соціальні ролі. До перших відносяться всі ролі за межами дому і частина ролей будинку, якщо не застосовується локальний принцип поділу мов спілкування на В«домашнійВ» і В«зовнішнійВ». Двомовний соціально-рольовий репертуар зазвичай обмежений лише сегментом ролі В«син/донькаВ». Тільки ця роль має історію взаємодії дитини з одним з батьків. p align="justify"> Проте, з розподілу соціально-рольових відносин моноетнічний природний одночасний білінгвізм має перевагу перед штучним. Воно полягає в тому, що одна з постійних ролей реалізується білінгвально, в той час як при штучному білінгвізм іноземною мовою реалізується зазвичай лише мінлива позиційна роль В«ученьВ» в ситуації спілкування В«вчитель іноземної мови - ученьВ», досить обмежена за часом міжособистісної комунікації. Спілкування іноземною мовою з іншими дітьми на уроці ще більш обмежена і має характер не реальною комунікації, а спеціально підготовленої, квазікоммунікаціі, характерною для навчального спілкування. p align="justify"> У двомовному суспільстві і біетнічної сім'ї при збігу засвоюваних дитиною мов з мовами суспільства лінгвокультурние варіанти його вербальної поведінки збігаються з інваріантом, характерним для даного суспільства. У одномовному суспільстві, але в біетнічної родині, коли лише одна з мов сім'ї збігається з мовою суспільства, інваріант вербальної поведінки в даній країні і в країні, де переважає Я2, ймовірно, значно відрізняється від варіантів вербальної поведінки біетнічно білінгви-бікультурала. p align="justify"> Поглиблення монокультуральності у російсько-англійських дітей-білінгвів спостерігається все більш явно, коли вони починають вчитися в школі, де всі предмети викладаються по-російськи. Ситуація змінюється, якщо подібна сім'я переїжджає в англомовну країну, де дитина отримує освіту на англійській мові. Якщо батьки докладають всі зусилля для збереження російськомовного спілкування дому та підтримують зв'язки з російськомовним суспільством і носіями російської мови, дитина цілком здатний стати носієм двох культур, тобто бікультуралом.
Для того щоб і в умовах російськомовного суспільства білінгвальний дитина могла засвоїти російсько-англійську бікультуральность, необхідно збалансувати спілкування на двох мовах, в умовах російськомовної та англомовної ку...
