м мови вважається наріччя. Прислівники можуть бути виявлені як в російській, так і в англійській, і питання, чи відносити до прислівники лондонський кокні - дискусійне. Воно об'єднує групи говірок і діалектів, що мають певні спільні риси. Прислівники, як правило, носять назви територій: северновелікорусское, нижненемецкими, польське наріччя Мазур (польське плем'я, що живе в Східній Пруссії і Мазовії) і т.д. Прислівники, на відміну від говірок і діалектів, які вони в себе вбирають, поширені на досить великих ділянках території. З цієї причини до цих пір ведуться суперечки, чи є говірками деякі сучасні європейські мови, по відношенню до своїх сусідів. Довгий час з політичних причин словацьку мову вважався лише наріччям чеської мови, незважаючи на значні відмінності між двома мовами та кодифікацію літературної словацької мови Антоном Бернолаком ще 1790-му році. Якби до цього ніякого словацької мови не існувало, що б тоді кодифікував Бернолак?
Однак навіть якщо не брати до уваги різні політичні та соціальні фактори, відмінності між мовою і наріччям дуже часто залишаються невизначеними. Що ж стосується діалектів, то тут справа виглядає дещо краще. Діалект - це різновид мови зі своїм власним словниковим запасом і часто відрізняються від літературної норми граматичними правилами. На певному діалекті говорять між собою люди, що живуть на одній території, але не мають своєї держави або автономного утворення. Найчастіше діалекти виникають в сільському середовищі, хоча не так мало і прикладів міських діалектів. Діалект також може об'єднувати певну соціальну групу населення: негритянське міське населення США вважає діалекти своїми відмінними рисами і часто ними пишається, як і жителі колишніх французьких колоній.
Діалекти в більшості європейських країн протиставляються літературній мові, який вважається зразком. На літературній мові віщає телебачення, видається більшість книг. Однак для лондонського кокні, на відміну від російської, існують свої способи культурної самореалізації: вище ми писали про те, що можна знайти навіть біблію на кокні!
Офіційна мова відіграє роль сполучної ланки між численними місцевими діалектами і, безумовно, кокні запозичує у нього основні граматичні принципи, лексичні конструкції і, зокрема, правила побудови пропозиції. Особливо це актуально в країнах, де діалектів досить багато (наприклад, у Німеччині, у Франції, у Польщі), і де вони часом разюче відрізняються один від одного. Завдяки діалектам, ми можемо скласти деколи уявлення про те, яким був тієї чи іншої мову багато століть тому. Те, що витісняється в літературній мові, реформується і змінюється лінгвістами, продовжує жити на околицях країни. У сучасній російській мові, наприклад, є тільки одне минулий час. Але в Архангельській області все ще можна почути фрази наступного характеру: «Тут перш церква була стояла». Давноминуле час, про який, наприклад, жителі Москви і Петербурга давно забули.
З часом діалектом стає мова, якою говорить національна громада, відірвана по тим чи іншим причинам від держави, де цією мовою розмовляють. В даному випадку чудовим прикладом може служити Угорщина. Мадяри, розсіяні колись по всій великій території Австрійської Імперії, активно взаємодіяли зі своїми сусідами. Часто траплялося так, що населення певних регіонів мало змішаний склад, де домінанта не завжди була угорської. З плином часу багато угорців і зовсім виявилися ізольованими від основної частини країни. У деяких районах Румунії та Молдови досі проживає угорська меншина чанґо. Відокремилися ще в 13 столітті від Угорського королівства, вони зберегли мову, який насилу розуміють сучасні угорці. Їх діалект настільки архаїчний, що багато лінгвісти вважають, що саме його існування - це вже диво. Західні сусіди чанґо, секеі, являють собою ще одну субетнічна групу угорців. Їх діалект вважається куди менш застарілим, на відміну від мови чанґо, хоча і вони постійно стикалися з румунськими впливами.
Як це не дивно, але головний ворог діалектів - літературну мову. Прагнення уніфікувати, зібрати воєдино численні етнічні групи населення, бажання привести всіх до єдиного знаменника властиво багатьом політичним силам. Таким чином, в Словаччині, наприклад, результатом боротьби проти численних діалектів, стало проголошення одного з них літературною нормою. Інші ж, як вважають багато філологи, повинні з часом зникнути, яким би сумним це нам не здавалося.
підірвати позиції діалектів і введення загальної грамотності: людям стали пояснювати, як правильно писати і говорити. Літературна норма витіснила діалекти. Але все ж не до кінця. І є надія на те, що вони ще будуть жити і радувати слух тих, хто вже давно звик до прекрасної літературній нормі. Така ж проблема є і в кокні, особливо, серед молодого покоління.
Якщо діалект - це великий підрозділ мови, то говір...
