тверджувати, що розмір фінансових ресурсів, що витрачаються на нарощування наукового потенціалу, визначається, по-перше, станом економіки, динамічними характеристиками відтворювального процесу, позиціями країни в міжнародному поділі праці та глобальному науково-технічному потенціалі; по-друге, стратегією науково-технічної політики держави та ефективністю заходів регулювання, по-третє, структурою витрачання коштів, спрямованих на досягнення різних національних цілей економічного, науково-технічного і соціального характеру. І тут, на наш погляд, представляється необхідним відзначити принаймні, два ключових моменти: особливості формування загальної державної наукової та науково-технічної політики і відображення цих особливостей в конкретних заходах уряду через механізм бюджетного фінансування; взаємозв'язок цілей науково-технічної політики і всього комплексу національних цілей держави. p> Науково-технічна політика країни (у тій формі, в якій вона визначена в урядових документах) відображає самі загальні цілі розвитку, в сукупності утворюють систему інструментальних і кількісних цілей, що досягається в процесі реалізації бюджетної політики. В«Підготовка і затвердження державного бюджету найбільш дієвий важіль, за допомогою якого забезпечується розвиток напрямків НДДКР першочерговим важливості. Поступове зміна в структурі державних пріоритетів призводить до певної орієнтації, або переорієнтуванню зусиль у сфері НДДКР В». p> Функціональна структура бюджету НДДКР є відображенням цілей державної науково-технічної політики (а загальних бюджетів - Цілей національної політики). Розглянемо бюджети п'яти економічно розвинених капіталістичних країн і проаналізуємо їх функціональну структуру. У наведеній структурі можуть бути виділені три крупні функціональні групи цілей, на досягнення яких спрямовані акумулюються в бюджеті кошти: військово-політичні цілі, підтримання галузей господарства, недостатньо прибуткових для приватного сектора, і соціальні цілі. p> Функціональна структура бюджетів НДДКР в 1980 р. (у%) *
Країна