ої групи міжнародних договорів відноситься, наприклад, Протокол між Урядом СРСР та Урядом Республіки Гана від 2 липня 1961р. (Ст. 4). Згідно з цим документом спори, що виникають з будь-яких угод, укладених та гарантованих торговими представництвами, в тому числі з угод, що містять арбітражні застереження, підлягають юрисдикції судів Гани. Іншими словами, цей міжнародний договір не надає торгпредству судовий імунітет. p> Питання про надання імунітету від виконавчих дій вирішується в міжнародних договорах неоднаково. Згідно з договорами першої групи (з Болгарією, Угорщиною, Італією та ін) примусове виконання судових рішень може звертатися лише на товари і боргові вимоги торгпредств. Договір з Гвінеєю передбачає, що судове стягнення може звернуто на авуари торгпредства, товари, що є його власністю. Існує ряд міжнародних договорів, наприклад, Договір про торгівлю і мореплавання між СРСР і Данією від 17 серпня 1946р. (Ст. 6 додатки до Договору), згідно з якими виконавчі дії можуть застосовуватися до всієї власності СРСР, а, отже, і Росії, що знаходиться на території країни місцезнаходження, за винятком власності торгпредства, використовуваної для здійснення державного суверенітету, а також для виконання дипломатичних і консульських функцій. p> У ув'язнених Російської Федерацією міжнародних договорах, присвячених торговельному, економічному співпраці, намічено новий підхід до вирішення питання про статус торгпредства, зокрема питань імунітету. Такі міжнародні договори можна розділити на дві групи. По-перше, міжнародні договори, які передбачають, що держави-учасники погодилися заснувати торгові представництва, правової статус яких буде визначений в окремих угодах, наприклад, договори з Таджикистаном 1992р., Казахстаном 1992р., Словаччиною 1993р., Туркменістаном 1992р., Узбекистаном 1993р., Азербайджаном 1992р., Білоруссю 1992р., КНР 1992р. у розвиток їх положень Російська Федерація вже уклала низку міжнародних договорів про взаємне заснування торгових представництв, наприклад, з Азербайджаном 1992р., Білоруссю 1992р., Грузією 1995р. Ці договори передбачають, що торгпредства діють від імені Уряду акредитуючої держави. Визначаючи функції торгпредства, ці договори покладають на них обов'язок представляти інтереси своєї держави у всьому, що стосується торгівлі та інших видів економічного та науково-технічного співробітництва. Ув'язнені Росією угоди про правовий статус торгпредств, на відміну від подібних угод, укладених СРСР, не надають торгпредства-яких юрисдикційних імунітетів. p> До другої групи можна віднести міжнародні договори, в яких взагалі відсутні будь-які положення про торгових представництвах, наприклад, з Аргентиною 1993р., Індією 1992р., Іспанією 1994р., Канадою 1992р., Україна 1992р., Великобританією 1992р., Чехією 1993р. p> Положення ряду торгових договорів, укладених СРСР, по суті являли собою відмову СРСР від судового імунітету щодо певної категорії спорів і відмова від імунітету від виконавчих дій щодо певних к...