им типів: В«... частка приймається за загальне, випадок за правило В». У наступному листі до того ж адресата (від 15 травня 1836 р.) Гоголь поспішає відвести від себе звинувачення в революційній спрямованості В«РевізораВ»: тільки люди, які не мають В«па скільки-небудь розуму, щоб зрозуміти справа в теперішньому виглядіВ», можуть кричати про автора комедії: «³н запалювач! Він бунтівник! В»Але Гоголь розуміє силу викриття, закладену в його комедії:В« Столиця небезпечно ображається тим, що виведені звичаї шести чиновників провінційних; що ж б сказала столиця, якби виведені були хоча злегка її власні звичаї? В»Значить, звичаї столиці заслуговують такого ж осуду і висміювання. І автор В«РевізораВ» не відмовляється від цього наміру. В«Провінція вже слабо малюється в моїй пам'яті, - пише Гоголь, - риси її вже бліді, але життя петербурзька яскрава перед 'моїми очима, фарби її живі і різання в моїй пам'яті. Найменша риса її - і як тоді заговорять мої співвітчизники? В»Боязнь гіркої правди сатиричного твору Гоголь визнає проявомВ« загального невігластва В», яке дозволило багатьом повіритиВ« дурний думку ними ж зганьбленого і обпльованого письменника В»,В« продажного таланту В»(мається на увазі Булгарін) . Неосвіченому більшості Гоголь протиставляє невелике коло В«людей освіченихВ», які візьмуть критику В«з гучним сміхом та участюВ». До питання про типове значенні одного з центральних образів В«РевізораВ» Гоголь повертається в В«Уривки з листа, писаного автором незабаром після першого подання" Ревізора "до одного літераторуВ» (25 травня 1836 р.). Хлестаков - порожній людина, але він містить в собі, за словами Гоголя, В«багато якостей, що належать людям, яких світло не називає порожнімиВ». І офіцер, і літератор, і навіть В«державний мужВ» виявиться іноді Хлестакова. Гоголь підкреслює широку типовість намальованого ним образу: В«Словом, ця особа повинна бути тип багато чого розкиданого в різних російських характерах, але яке тут поєдналося випадково в одній особі, як вельми часто попадається і в натуріВ». Важко з більшою ясністю визначити значення комедії. br/>
3.1 Гоголь про значення театру і комедії
Перед Н. В. Гоголем гостро постають і принципові питання драматургії: про комедії і комічному у їх значенні для подальшого розвитку російського театру.
У 1837 р. він виступив у В«СовременникеВ» зі статтею В«Петербурзькі записки 1836В», в значній своїй частині присвяченій драматургії і театру. Судження Гоголя ламали усталені канони і стверджували необхідність для російської сцени нового художнього методу - реалізму. Гоголь піддав критиці два популярних жанру, заволоділи в ті роки В«театрами всього світуВ»: мелодраму і водевіль. В«... Бреше самим безсовісним чином наша мелодрамаВ», - різко засуджує Гоголь основний порок цього жанру. Мелодрама не відображає життя суспільства і не справляє на нього належного впливу, збуджуючи в глядачів не участь, а ...