нту мовлення, зафіксованому ситуацією РА.
Присутність суб'єкта бажаної дії р в пропозиції висловлювання дозволяє відмежувати директиви від коміссівов та їх різновидів - оффератівов (пропозітівов) [166]: в директивах дію інтендіруется слухаючому або третій особі (S intends H to do p), в той час як в коміссіви суб'єктом дії є сам адресат (S intends to do p). Ср: you bring me some tea? I bring you some tea?
Відмінні ознаки РА директива від інших РА, що містять в пропозиції компонент спонукання і передавальних концепт воля-хотіння, полягають в особливостях іллокутивної сили, в характері інтендіруемого дії і в ставленні до нього комунікантів. Так, РА Менаса володіє іллокуцією загрози, наприклад:
Get out of my house or I ll kill you (J. Priestley)
Його пропозіціональним умовою виступає намір адресанта вчинити дію / змінити стан, який розглядається як небажане для адресата; в прототипною формі менасиви відсутня умова щирості, що відрізняє його від РА директива.
1.3 Організація вибірки та методи обробки даних
Одним з найважливіших методичних питань історичної прагматики є питання про надійність письмових джерел для аналізу розмовної мови - англійської художньої літератури XVI - XX ст., оскільки, незважаючи на те, що в останні роки проводяться прагматичні дослідження письмових текстів [239, 284], більшість дослідників обирає усну форму мовного взаємодії як об'єкт аналізу, що пояснюється функціональної орієнтацією прагмалингвистики.
Як зазначає Р. де Богранд, дані, максимально наближені до реальної розмовної мови, містять більше відомостей про функціональному аспекті мови, ніж дані стандартизованої прози [243]. Як свідчить аналіз текстових джерел в історичній прагмалінгвістика, зроблений Дж. Кулпепер і М. Кіто, репрезентувати мова художньої літератури, особливо драматургії, досить адекватно відображає основні властивості реальної розмовної мови, зокрема, лексичні повтори, перебиваючи, питально-відповідні діалогічні єдності, дейксис і т.п., причому виявлена ??діахронічна тенденція до найбільш повної передачі розмовних рис міжособистісної комунікації в XVIII в. в порівнянні з XVI-XVII ст. [252]. На цій підставі в цьому дослідженні Персонажних репрезентувати мова художньої літератури Великобританії з ранненовоанглийского до сучасного періоду розглядається як досить адекватний матеріал вивчення еволюції комунікативних властивостей МА директива.
В основу організації вибірки покладено принцип однорідності матеріалу (тільки британські джерела одного стилю), хронологічного розвитку (вибрані часові зрізи відповідають прийнятому надання етапів літературного процесу в Англії), статистичної пропорційності окремих вибірок.
Для діахронічного речеактового аналізу були обрані п'ять часових зрізів - XVI, XVII, XVIII, XIX і XX століття. Їх вибір визначається декількома причинами: з одного боку, речеактовий аналіз найбільш продуктивний на матеріалі, максимально наближеному до реального діалогу, що стає можливим не раніше XVI в. в силу жанрових та стилістичних особливостей літературних творів, з іншого боку, в ранненовоанглийский період відбувається становлення мовної норми, а в XVI і XVII ст. завершується формування англійського національної мови. До XVI століття відноситься також часткове становлення писе...
