p align="justify"> 'Tis I am mortal proved, and she divine.soul that all its blessings must resign, love whose light no more on earth finds room, rend the rocks with pity for their doom, none their sorrows can in words enshrine;
They weep within my heart; and ears are deaf
Save mine alone, and I am crushed with care, naught remains to me save mournful breath.but dust and shade we are, desire is blind and brief, its hope but ends in death. (Петрарка)
Farewell, Love
Farewell, Love, and all thy laws forever:
Thy baited hooks shall tangle me no more;
Senec and Plato call me from thy lore, perfect wealth my wit for to endeavour.blind error when I did persever, sharp repulse, that pricketh ay so sore, taught me to set in trifles no store,
And scape forth, since liberty is lever
Therefore farewell, go trouble younger hearts,
And in me claim no more authority;
With idle youth go use thy property, thereon spend thy many brittle darts., hitherto though I have lost all my time,
Me lusteth no longer rotten boughs to climb. (Т. Уайт)
Після Уайєта сонетом зацікавився Генрі Говард, граф Серрей (1517-1547). Він змінив віршування сонетів Уайєта. ЕсліУайет, за прикладом італійських петраркістов, тримався двох рим для обох чотиривіршів сонета, то Серрей розбив сонет на три чотиривірші і завершальний двовірш з парною римою.
Крім того, якщо Уайет слідом за італійськими поетами римував перший рядок з четвертої, а другу - з третьої (оперізує римування), то Серрей почав римувати перший з третьої і другу з четвертої (перехресна римування). Саме він створив ту схему, яка добре знайома нам по сонетам Шекспіра: зо три не пов'язаних спільними римами катрена з перехресною римуванням і двовірш в кінці (4-4-4-2).
Love that doth reign and live within my thought
Love that doth reign and live within my thought
And built his seat within my captive breast, in arms wherein with me he fought, in my face he doth his banner rest.she that taught me love and suffer pain,
My doubtful hope and eke my hot desire
With shamefaced look to shadow and refrain,
Her smiling grace converteth straight to ire.
And coward Love, then, to the heart apace
Taketh his flight, where he doth lurk and 'plain, purpose lost, and dare not show his face.
For my lord's guilt thus faultless bide I pain,
Yet from my lord shall not my foot remove,
Sweet is the death that taketh end by love.
Таким чином, сер Томас Уайет і Граф Серрей стали визнаними творцями англійської сонета, і школа англійських петраркістов міцно утвердилася в літературі Англії.
2. Сонет Філіпа Сіднея
Сер Філіп Сідней (1554-1586) належав до знатного аристократичного роду. Філіп багато подорожував по Європі, зокрема в Італії він познайомився з ідеями гуманістів.
Успіх сонетів Сіднея був величезний. На жаль, вони не видавалися за життя автора, але розходилися в тисячах списках. Ім'я Сіднея як майстра сонета стояло після імені Петрарки.
Перше велике літературний твір Сіднея - «астрофелит і Стелла» (Astrophel and Stella, близько 1580-1584 рр., надруковано в 1591 г.). «Астрофелит і Стелаа» - це цикл сонетів, об'єднаних однією темою.
Новаторством Сіднея є той факт, що цикл сонетів «Астрофил і Стелла" Філіпа Сіднея - це перша спроба сонетіста відокремитися від свого героя, тобто в цьому циклі є автор, а є герой, про який йде мова в оповіданні.
Філіп Сідней створив новий тип поетичного твору. «Астрофил і Стелла» на відміну від попередніх йому ліричних циклів - твір ліро-епічний.
Також поет експериментував з включенням діалогу в сонети, що робило його героїв надзвичайно яскравими живими персонажами.
Eighth Song
Love did set his lips asunder, to speak in love and wonder: (...)
«Love makes earth the water drink, to earth makes water sink; if dumb things be so witty, a heav'nly grace want pity?» (...) she spake; (...)
«Astrophil,» said she, «my love, in these effects to prove: be still, yet still believe me, grief more than death...
