від італьянскогоbasso).
Омоніми виникають і від скорочення слів: cab від cabriolet, cabbage, cabin [Дубнец 2002: 31].
В даний час проблемі омонімії надається дуже велике значення в найрізноманітніших лінгвістичних концепціях і в самих різних областях лінгвістичного дослідження. Коло питань, пов'язаних з омонімією, дуже широкий: способи розмежування і виділення омонімів - семантичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні - на основі відмінностей у формах сполучуваності, реакція мови на омонимию, втрата слів чинності омонімії, усунення омонімії шляхом лексичних запозичень, нерегулярні, обумовлені омонімією зміни звукової форми слів, перетворення морфологічного складу слів для уникнення омонімії, новоутворення у прийомах поєднання морфем і слів, породжені «боротьбою» омонімів, затримуючу дію фразеологічних висловів при відмирання омонімів, ступінь «терпимості» різних мов до омонімії, явища атракції або контамінації при омонімії, диференціація значень у омонімів і омонімічних форм, структурні відмінності між омонімією і полісемією, межі та можливості омонімії в системі знаків і багато іншого.
У нашому вітчизняному мовознавстві вивчення проблеми омонімії, розпочате ще в епоху пізнього середньовіччя (в XVI і XVII ст.), велося не тільки з лексико-семантичної, а й зі структурно-граматичної, а також словотворчої точок зору. Ще в першій чверті XIX ст. І.Ф. Калайдовіч в своєму «Досвід правил для складання російського похідного словника» висував як основу розмежування омонімів (поряд з ознаками семантичної роз'єднаності або нез'єднувальності значень) відмінності у формах синтаксичної сполучуваності (на приклад, для дієслів - в управлінні) і в способах утворення похідних слів. Так, пропонувалося вважати різними словами - внаслідок противопоставленности їх граматичних властивостей - такі три дієслова заговорити : Заговорити «почати говорити - вимагає вин. п.вещі і не має страдат. причастя. Заговорити розмовою втомити - вимагає вин. п.ліца і рід. п. з прийменником до (заговорив його до непритомності). Заговорити заворожити - вимагає або вин. п.вещі і рід. п. з прийменником від. або вин. п. особи і вживається в страдат. причасті (заговорити рушницю; заговорити кого від чого; рушницю заговорили) ».
Пошуки точних структурних відмінностей, що характеризують відмінності і співвідношення омонімів у системі мови, - своєрідна риса російського мовознавства, особливо з 20-х років XX ст.
Однак загальні закономірності розвитку омонімії в системі мов різного ладу і навіть у системі російської мови, а також критерії розмежування різних типів омонімів досі залишаються абсолютно нез'ясованими [Виноградов - 1 960: 3].
.2 Розмежування полісемії та омонімії
Велика частина слів англійської мови полісемічності. Високо розвинена полісемія є однією з характерних рис англійської мови. Слово називається полісемічності, коли воно має кілька значень. Тому питання про полісемії - це, насамперед, вопросномінаціі, тобто зміни речей при тожестве слова. Питання про збереження і сталості поняття іліего істотних ознак реалізується при полісемії по-різному.
Перше питання полісемії: що таке пряме і що таке переносне значення? Переносне значення будь-якого типу з'ясовно (мотивовано) через пряме, але пряме значення непохідних слів даної мови, де це слово існує, незрозуміло. Справді, чому - ніс човна так називається? Тому що ця частина човна, що знаходиться спереду і має гостру форму виділяється предмета, схожа на ту частину обличчя людини іліморди тварини, яка також знаходиться попереду і має відповідну форму.
А чому ніс людини або тварини так називається, виходячи з даної мови, пояснити не можна. Непохідні слова прямого значення в тій чи іншій мові дани, але непояснені; просто ось «це» по-російськи треба називати рот, по-англійськи the mouth, по-французьки la bouche, по-німецьки der Mund, по-киргизькому ООЗ, по-мордовських (мокша) курга і т.д. А «чому це так називається» - даний мова в його сучасному стані відповіді не дає.
Однак не треба думати, що завжди переносні значення - вже факти мови; часто переносні значення виникають як явища стилістичні і саме літературно-стилістичні, тобто як т р про п и, образні вислови.
Різниця мовних метафор, метонімій і т.п. і відповідних поетичних тропів полягає в тому, що стежок є не прямим назвою даної речі, а лише образним прізвиськом, де співіснують два плани: пряме назву і образне прізвисько, що створює поєднання двох планів і образну «гру» збіги і неспівпадання прямого і переносного назв.
Звідси наслідок: в мовних словниках переносні значення зареєстровані...
