ть і упередження».
Об'єкт дослідження - роман Джейн Остен «Гордість і упередження».
Предмет дослідження - мовні характеристики головних героїв роману.
Завдання роботи :
1) розглянути мова як засіб характеристики літературного героя;
2) виявити мовні особливості мовних характеристик героїв;
) здійснити аналіз особливостей мови героїв твору.
Матеріалом дослідження є текст роману Джейн Остен «Гордість і упередження» мовою оригіналу та в перекладі на російську мову, виконаному І. Маршаком.
У роботі використані такі методи як концептуальний, описовий, порівняльний аналіз.
Практична значимість роботи полягає в тому, що представлені матеріали можуть бути використані в практиці вузівського викладання при розробці курсів з історії англійської літератури XIX століття.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
1. Мова як засіб характеристики літературного героя
В останні роки з'являється все більше досліджень, в яких мовна особистість у художньому дискурсі вивчається через художній образ персонажа, його індивідуальну мовну структуру, а дискурс отримує назву персонажного. Одним з перших досліджень, виконаних під впливом такого підходу до персонажа художнього твору, можна вважати роботу Е.Н. Байбулатова [Байбулатова 1998].
Незважаючи на те, що кожен підхід має своє обгрунтування і своїх прихильників, слід зауважити, що автор і персонаж художнього твору не можуть бути досліджені ізольовано один від одного.
Мовні особистості персонажів художнього твору вивчаються для глибшого розуміння мистецької складової і для дослідження мовної особистості автора в тому числі. Саме в системі персонажів автор розвиває свій погляд на світ, на сутність людських характерів і закономірності їх взаємовідносин між собою.
Дослідження мовної особистості автора через призму персонажного сегмента набуває все більшого поширення. Пряма мова персонажа вивчається як спосіб вираження образу автора [Скибина 1999], розшарування і протиставлення «я» автора і «я» персонажа трактується як жанрообразующем маркер [Локтіонова 1998], мовна особистість письменника вивчається як джерело мовних характеристик персонажів [Менькова 2005] і т.п.
Поява поняття «мовна особистість» обумовлено тим, що доступним матеріалом дослідження виступає мовна діяльність людини в ситуації реального спілкування. Мовленнєва особистість - це мовна особистість в момент реальної комунікації [Червоних 2002: 22; Маслова 2004: 119; Прохоров 2004: 106]. При вивченні мовної особистості береться до уваги велику кількість лінгвістичних та екстралінгвістичних параметрів: комунікативна ситуація, її цілі, тема спілкування, її аксіологічна значимість для учасників комунікації, соціальні та вікові статуси учасників, їх психологічний стан. Таким чином, в поняття мовної особистості включається соціальний образ, що людина приймає на себе під час спілкування з оточуючими в залежності від ситуації.
Традиційно мовна особистість персонажа вивчається на основі сукупності висловлювань героя на всьому просторі тексту. Проте деякі дослідники беруть до уваги тільки пряму мову персонажа [Трещаліна 1998], інші вважають за необхідне враховувати і невласно-пряму мову [Салміна 2005].
Психологічний аналіз в художньому творі передбачає різні засоби зображення: прямі авторські роздуми, самоаналіз героя, висловлювання про нього інших, а також вчинки, жести, міміку, тобто непрямі характеристики. Особливе місце належить мови героя і його внутрішнім монологів: «Слово персонажа може стати до межі стисненим відображенням його характеру, переживань, спонукань, свого роду фокусом художнього трактування образу. Але потрібно тривалий розвиток, робота багатьох великих художників для того, щоб ці можливості слова могли здійснитися »[Гінзбург +2009: 97].
Характер персонажа, його внутрішні мотиви, зовнішні обставини, ситуація поточного моменту найчастіше проявляються у діалогічному слові; воно дає уявлення про властивості героя, аналізує, доповнює, а нерідко і оголює його натуру.
Такі якості, як самозамилування, гордість, пристрасть, лицемірство, холодність душі, невміння і небажання зрозуміти іншу людину, часто з'єднуються в житті і в художньому тексті. У романної прозі кожне слово, репліка, монолог, діалог виконують складну художню задачу: характеризують героя, його час, середовище, його думки і переживання, містять у собі інф...