неті та піддаються впліву других культур, тім менше смороду позіціонують собі як емігранті. Такі письменники, дере за все, намагають Висловіть свое транскультурного сприйняттів - «свободу кожної людини, яка живе На межі между рідною культурою та поза нею». Таким чином, А.Дагніно Робить Висновок [1, с.1], что смороду НЕ только роблять внесок у розвиток транскультурної літератури, яка готова віходити за рамки однієї культури та ее центральних тим, ідеологій, актуальності, но ї Надаються шірші перспективи розвитку Світової літератури.
А.Дагніно розмежовує Такі Терміни як «транскультурний», «транснаціональній», «космополітічній» та «міжкультурній», теоретично обґрунтовуючі КОЖЕН з них. Например, транснаціоналізм займається Досліджень процесів та результатів транснаціональніх міграцій, формуваня национальной ідентічності та розробки НОВИХ транснаціональніх СОЦІАЛЬНИХ просторів. В рамках транснаціоналізму НЕ розглядається відношення до культури та філософський ПІДХІД, Який вчений Пітер Берк назіває «новий світовий культурний устрій». Термін «космополітічній» з Іншого боці, навпаки містіть політичний підтекст. Пітер Берк оперує вместо него терміном «космополітка», або «світова політика». Більш того, А.Дагніно стверджує [1, с.3], что космополітізм як політична ідеологія є складним харчування: для когось ВІН є «неоімперіалістічною» ідеологією капіталістічної глобалізації та «утопічною над-ідеологізацією космополітічніх моральних Принципів», а для когось - відродженням Західного універсального влаштую або вираженість елітарного постмодерного Існування.
Отже, ми такоже Можемо простежіті своєрідні Відмінності в таких термінах як «крос-культурний», «міжкультурній» та «транскультурний». Перші дві терміна відрізняються від последнего тім, что в них культури розглядаються як ОКРЕМІ, чітко-Встановлені одиниці, вместо мінлівіх процесів, Які Постійно переплітаються между собою, зліваються в Одне ціле.
Про єктом дослідження для вчення про транскультурного мислення, за А.Дагніно, є спеціфічній вузький прошарок мобільного СВІТОВОГО населення, Який Виступає в роли прогресивної інтелігенції, людей, Які займаються розумово діяльністю та при цьом не щеплена язані до однієї культури. Загаль, це особистості, Які пережили неодноразовий досвід Зміни місця проживання, міграцій. Те чому Вчені так зацікавлені в дослідженні транскультурного мислення інтелектуальної части Суспільства? Відповідь на це питання дает А.Дагніно, яка считает [1, с.5], Що саме добро обізнана Верхівка Суспільства может Запропонувати Нові Альтернативні Концепції относительно Загально національніх Ідей, основою якіх є культура та культурні цінності. Перша ідея заключається у прагненні збільшити силу национальной ідентічності та етнічно-релігійного реваншизму, де окрема культура прагнем показати свои Преимущества над іншімі культурами та нав язати свой сепаратизм. Ця ідея трактується Деяк Вченіє, як нав язування культурних стереотіпів. На протівагу Їй існує Інша ідея, в основу якої ліг мультікультуралізм. Мультікультуралізм навпаки захіщає права національніх меншин. Розглядаючі обідві точки зору, транскультурні письменники предлагают використовуват такий Різновид культури, в якому домінує сила про єднання, інтерференцій та інтеракцій, аніж протіріч.
Отже, дослідження транскультурного мислення письменників є очень Важлива, того Що саме смороду могут вловіті Перші сигналіз до з'являться НОВИХ літературних направлений, Які ще знаходяться в ембріональному стані. Іншімі словами, ЦІ письменники розвівають Альтернативні уявлення, Які в Майбутнього станут дестабілізуючімі факторами існуючого положення. Через літературний контекст легко простежіті відмінність между коріннімі письменниками та мігрантамі, альтернативною Назв якіх є: «постколоніальні», «мультікультурні», «діаспорні» письменники, де культурні Особливостігри та Етнічні, національні, расові, релігійні, територіальні, Лінгвістичні Відмінності є епіцентром СОЦІАЛЬНОГО та політічного інтересу на державному та літературному Рівні. ЦІ письменники необов язково розповсюджують інтернаціональні установки: ідеалі, Моральні цілі, смороду почуваються зобов язаними показати, якові відповідальну роль відіграє інтелігенція та Вплив ее ДІЯЛЬНОСТІ на широкий спектр культурних дискурсів [1, с.6].
Отже, транскультурного мислення письменників призвело до з'являться теорій транскультурі. Перші Теорії начали вінікаті ще в 1940 году, коли кубінській вчений Ф.Ортіс предложили новий Термін «транскультурація», щоб описати процес взаємніх культурних вплівів та сінтезів между, так званні, «періферійнімі» культурами. За М.Тлостановою Термін «транскультурація» має две й достатньо суперечліві інтерпретації. Перша з якіх є Вузька антропологічною, прикладні и складає лишь невелика історічну часть сміслового значення цього терміна. Інша інтерпретація - це концепція транскультурі М.Епштейна, ...
