іального характеру; вимагають єдиної методології, як у дослідженнях, так і в практичному їх регулюванні. Існує безліч методів дослідження конфліктів, основними з них є: аналіз, систематизація, узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження, порівняння, тестування, математична обробка результатів дослідження. Але всі ці методи не завжди здатні забезпечити психологів надійною інформацією. Найбільшого поширення в психологічному вивченні конфліктів отримай В¬ ли опитувальні методи.
Конкретними методиками, використаними в роботі, є: тест К. Томаса В«Стиль конфліктної поведінки В», тестВ« Тактика поведінки в конфлікті В».
Базою проведення дослідження став Бєлгородський державний університет. У дослідженні взяли участь студенти 2 - го курсу спеціальності Домоведення. Всього в дослідженні взяло участь 15 осіб чоловічої і жіночої статі. Їх вік склав 18-19 років.
Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку. br/>
Глава I. Теоретичне дослідження типів поведінки учасників конфліктної ситуації
1.1. Сутність конфлікту у вітчизняній і зарубіжної літератури
Соціальна неоднорідність суспільства, розходження в рівні доходів, влади, престиж і т. д. нерідко призводять до конфліктів. Конфлікти є невід'ємною частиною суспільного життя. Особливо багата на конфлікти сучасне життя російського суспільства. Все це обумовлює пильну увагу вчених до дослідження конфліктів. Конфлікт завжди пов'язаний з суб'єктивним усвідомленням людьми суперечливості своїх інтересів як членів тих чи інших соціальних груп. Конфлікт - це зіткнення протилежних цілей, позицій, думок і поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії (6, с. 7). Соціолог Скотт Д. дає таке визначення конфлікту: В«Під конфліктом я маю на увазі реальну боротьбу між діючими людьми або групами, незалежно від того, які витоки цієї боротьби, її способи і засоби, мобілізуються кожної зі сторін В»(20, с. 123). Конфлікт - це поширена риса соціальних систем, він неминучий і невідворотний, а тому має розглядатися як природний фрагмент людського життя. Конфлікт має бути прийнятий як одна з форм нір В¬ мального людської взаємодії. Конфлікт - це нормально (16, с. 66). Конфлікт не завжди і не обов'язково призводить до руйнувань. Навпаки, це один з головних процесів, службовців збереженню цілого. За певних умов навіть відкриті конфлікти можуть сприяти збереженню життєздатності і стійкості соціального цілого. Конфлікт не слід сприймати як однозначно деструктивне явище і так само одне В¬ однозначно оцінювати.
Сучасне розуміння конфліктів припускає, що конфлікт містить в собі потенційні позитивні можливості. Загальна ідея позитивного ефекту конфліктів зводиться до наступного: В«Продуктивність конфронтації виникає з того факту, що конфлікт веде до зміни, зміна веде до адаптації, адаптація веде до виживанню В». Конфлікт - в–є зміна - в–є адаптація - в–є виживання (5, с.197). p> Цінність конфліктів у тому, що вони запобігають окостеніння системи, відкривають дорогу інноваціям. Конфлікт - це стимул до змін, це виклик, що вимагає творчої реакції. У конфлікті потенційно закладено потужний конструктивний початок, а значить конфлікт - Це може бути добре (17, с. 46). p> Конфлікт, може бути, управляємо, причому управляємо таким чином, що його негативні, деструктивні наслідки можуть бути мінімізовані або еліміновані, а конструктивні можливості посилені. Це означає, що конфлікт - це те, з чим можна працювати. Сучасна конфліктологія виходить з принципів визнання конфлікту в якості закономірною і природної характеристики соціальних відносин, можливості протікання конфліктів у різноманітних, в тому числі конструктивних формах, затвердження принципової можливості управління конфліктами (2, с. 65).
Існує два основних підходу у вивченні конфліктів.
1) Соціологічний підхід. Функціоналістська безконфліктна модель суспільства, особливо популярна в 30-40-ті роки, була розроблена в рамках структурно-функціонального аналізу, основоположником якого був Талкотт Парсонс. Вихідним пунктом структурно-функціональної теорії є принцип системної будови суспільства. Т. Парсонс розглядає суспільство як цілісну систему, що складається з безлічі функціонально взаємопов'язаних елементів. З його точки зору громадське рівновага досягається інтерпретацією мотивів дій, гармонізацією ролей через загальнормативний культурні стандарти, що зберігають єдність соціальної системи і функцію соціальної структури. Соціальні інститути покликані не допустити девіацій елементів системи конфліктів, забезпечити порядок і стабільність шляхом певних обмежень, заборон, контролю в суспільному життя. Отже, з точки зору Т. Парсонса, конфлікт порушує соціальний порядок, нормальне функціонування суспільства. Природним станом суспільства є гармонічні і безконфліктні відносини між елементами соціальної системи. Тому слід не допус...