ервової системи, темперамент, динамічні сили біологічних потреб, природні задатки, а також прижиттєво набуті навички, знання, вміння, у тому числі професійні до характеристики особистості не відносяться, а формують індивідуальність людини, яка в свою чергу складають передумови і умови формування особистості. Таким чином, особистість - є продукт інтеграції процесів, що здійснюють життєві відносини суб'єкта. Наукові розробки О.М. Леонтьєва стали основою для вироблення спільного підходу до особистості у вітчизняній психології.
Один із послідовників О.М. Леонтьєва - радянський учений А.В. Петровський займався розвитком його підходу. Він, зокрема, дає таке визначення особистості: В«Особистістю в психології позначається системне соціальне якість, що набувається індивідом у предметної діяльності та спілкуванні і характеризує рівень і якість представленості суспільних відносин в індивіді В»[3]. Таким чином, В«особистістьВ» - це особлива якість, що набувається індивідом в суспільстві, причому вона неотторжима від системи соціальних зв'язків, в яку вона включена. Особистість втілює в собі систему відносин, суспільних за своєю природі, які вміщуються у сферу буття індивіда як його системна якість.
Російський психолог (1889-1960 рр..) С.Л. Рубінштейн вважав [4], що всі психічні процеси, з вивчення яких починається аналіз психічного змісту діяльності людини, протікають в особистості, і кожний з них в своєму реальному протіканні залежить від неї.
Залежність психічних процесів від особистості як індивідуальності виражається, в першу чергу, в індивідуально-диференціальних відмінностях. Люди залежно від загального складу їх індивідуальності розрізняються по типах сприйняття і спостереження, пам'яті, уваги (в сенсі переключаемости). Індивідуальні відмінності виявляються в самому змісті сприйманого, запам'ятовується, що особливо яскраво виступає в виборчому характері запам'ятовування і забування.
Залежність психічних процесів від особистості виражається, по-друге, в тому, що вони, як показав аналіз, не маючи самостійної лінії, залежать від загального розвитку особистості. Той факт, що психічні процеси людини суть прояви особистості, виражається, в третіх, в тому, що у людини вони не залишаються тільки процесами, що вiдбуваються самопливом, а перетворюються на свідомо регульовані дії або операції, якими особистість як би оволодіває і які вона спрямовує на дозвіл постають перед нею в житті завдань.
Інший вчений - А.Г. Ковальов [5], визначив особистість як складне, багатогранне явище суспільного життя, ланка в системі суспільних відносин. Особистість є продуктом суспільно-історичного розвитку, з одного боку, і діячем суспільного розвитку - з іншого. Особистість - творець суспільного багатства. Особистість - свідоме істота, воно може вибирати з багатьох можливих той чи інший спосіб життя: миритися чи боротися проти несправедливості, віддавати всі сили суспільству або жити тільки особистими інтересами. Все це залежить не тільки від суспільного становища людини, а й від рівня усвідомлення ним об'єктивних закономірностей і потреб суспільного розвитку.
А.Г. Асмолов [6] розглядав особистість з точки зору проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
Таким чином, виходячи з всіх наведених думок, можна виділити синтезоване поняття [7], згідно з яким особистість характеризується як особлива якість, що набувається індивідом у сукупності суспільних за своєю природою відносин (А. Н. Леонтьєв), при цьому особистість характеризує індивіда з боку його зв'язків з іншими індивідами (А.В.Петровский), у спілкуванні з іншими людьми.
У зарубіжній психології визначення поняття особистість, також приділялася досить великий вплив:
- В«особистістьВ» за визначення американського вченого У. Джеймса (1842-1910), виникає як взаємодія інстинктивних і звичних граней свідомості, а також особистих вольових аспектів. Патології, персональні відмінності, стадії розвитку, тенденції самоактуалізації і все інше - це реорганізація основних В«будівельнихВ» блоків, наданих природою [8];
- Г.У. Олпорт (1897-1967), американець, який вперше дав теоретичну характеристику рисам особистості сформулював відоме визначення особистості: В«особистість є динамічна організація тих психофізичних систем в особистість, які визначають його поведінку і мислення В»[9];
- в роботах вчених В.Мак-Дугалла, і А. Адлера, особистість трактувалася як ансамбль ірраціональних несвідомих потягів [10];
- в рамках концепції В«БіхевіоризмуВ», особистість не розглядалася взагалі, замінна механічної схемою В«стимул - реакціяВ» [11];
- американський психолог В.Джеймс писав, що особистість В«в найбільш широкому сенсі - є загальний підсумок того, що людина може назвати своїм, тобто не тільки власне тіло і власні психічні сили, а й належні йому будинок, дружину, дітей, предків, друзів, свою добру славу і творчі твори, поземельну влас...