ються у фіналі. "Коріон", однак, був лише пробою пера Фонвізіна Д.І.-драматургом (1765). Він представляв собою вкрай консервативний план напівполіцейські організації села і передбачав роздачу палацових земель з селянами в приватну оренду спадковим дворянам, при різкому збільшенні суми оброку. Проект свідчив про повне необізнаність Єлагін з реальною системою російської землекористування.
Початок літературної діяльності Єлагіна пов'язане з ім'ям Сумарокова, якому він ще в 1748 допомагав у виданні його перших трагедій; Єлагін був також близьким другом Н.А. Бекетова (Пісні того й іншого - без зазначення авторства - увійшли до зб. 1759 В«Між справою неробство В»). Особливий резонанс мала Елагинских В«епістоли до м. СумароковуВ» (у списках відома також як В«Сатира на петіметр і кокетокВ»), що датується другою підлогу. 1753. Вона викликала широку суспільно-літературну полеміку, в яку виявилися залученими майже всі сучасні письменники. В«ЕпістолиВ» була спрямована проти усиливавшейся на противагу ньому. літературному впливу орієнтації на Францію, одночасно відтісняти на задній план національну староруську культурно-побутову традицію. В«Петі-метрствоВ» як побутове явище було, пов'язане з оточенням І.І. Шувалова; тому виступ Єлагін прозвучало як протест проти фаворитизму і корупції при дворі імператриці Єлизавети Петрівни. З іншого боку, Єлагін дав в В«епістолиВ» апологетичну характеристику Сумарокова: В«Откритель таїнства любовния нам ліри, Творець преславні і пишния "Семиров", З мозку народженому богині мудрий син, Наперсник Боал, російський наш Расін, Захисник істини, гонитель злих пороків В»; цей відгук він повторив у написаному тоді ж вірші В«До СумароковуВ». Виступ Єлагіна викликало серію сатир і епіграм, іноді досить грубого та особистого властивості з боку М.В. Ломоносова, В.К. Тредиаковского і їх прихильників - М.М. Попівського, Ф.Г. Сукіна, М.М. Щербатова; в полеміці брали участь і літератори, імена яких залишаються невідомими. До 1753 відноситься і складена Єлагіна афіша-пародія на трагедію Ломоносова "Таміра і Селім В», де висміювалася пишномовності патетика його драматургії. Боротьбу за літературні принципи сумароковской школи Єлагін продовжив у журналі В«Щомісячні твориВ». Коли Г.Н. Теплов виступив зі статтею В«Про якостях віршотворця міркування В», в якій звинуватив послідовників Сумарокова в тому, що вони віддалилися від принципів серйозною, В«учительнойВ» поезії, Єлагін відповів полупамфлетним міркуванням В«АвторВ» (1755, № 7-12). Воно являє собою вільний переклад з Лейпцігського журналу В«Belustigungen des Verstandes und der Witzes "(1743), в який Єлагін включив глузування над Тепловим - автором книги В«Знання, що стосуються взагалі до філософіїВ» (1751), зображеним їм у вигляді смішного педанта. Єлагін висміював його нездатність писати вірші і робити віршовані переклади, а також дозволив собі натяки на Тредиаковского і Ломоносова - колишніх союзників Теплова. Подальша участь Єлагіна в журналі звелося до двох полубеллетрістіческім етюдам - ​​«КазкаВ» і В«Алегорія про протиріччях в коханні В»(1756), т. к. в цей час він робить переклад обширного роману А.-Ф. Прево В«Пригоди маркіза Г ..., або Життя благородної людини, який залишив світло В»(1756-1758, ч. 1-4). У передмові до видання Єлагін дав першу в російській критиці апологію жанру роману, стверджуючи, що наслідування доброчесним героя, найкращим чином виховує читача, і прирівняв твір Прево до В«ТелемакВ» Фенелона, визнаному еталоном в літературі класицизму. Урочистий і синтаксично ускладнений склад переклад: довгий час вважався зразковим і, завдяки надзвичайної популярності роману (п'ять видань у XVIII ст.), надав помітний вплив на розповідну прозу: Д.І. Фонвізін наслідував йому в своїх ранніх перекладах; під його впливом формувалася перекладацька манера І.С. Захарова і братів А.В. і Є.В. Рознотовскіх; Н.М. Карамзін вважав, що В«Слов'яно-російські перекладиВ» Б. складають цілу епоху в розвитку російської прози. В якості визнаного стиліста Єлагін грав головну роль в перекладі В«ВелізаріяВ» Ж.-Ф. Мармонтеля, початого Катериною II спільно з придворними під час подорожі по Волзі в квітні. - Липні 1767: він переклав вступ і перші дві глави роману. Багато творів Єлагіна (елегії, пісні, В«сатиричні листи прозою та віршамиВ», твори В«про важливі предметах, як у віршах, так і в прозі, які занадто скромний автор ще не віддав в друк В») поширювалися в рукописі (Лейпцігський звістка (1767); Новіков. Досвід словника (1772)). p> Вже до початку 1765 відноситься широке поширення чуток про сварку Сумарокова і Єлагіна Ряд зауважень Єлагіна на комедії Сумарокова В«ЛіхоімецВ», В«ОтруйнийВ» і трагедію В«ВишеславВ» в 1768 призвели до того, що письменники обмінялися різкими листами; сварку довелося залагоджувати самої імператриці; пізніше Сумароков звинувачував Єлагіна в протидію своїм проектам реорганізації Московського театру. На свавілля Єлагіна - директори театрів скаржився також А.О. Аблесимов надрукували пі...
