гатоплановий процес розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності.
Спілкування включає в себе обмін інформацією між учасниками спільної діяльності, який може бути охарактеризований як комунікативної сторони спілкування. Спілкуючись, люди звертаються до мови як одному з найважливіших засобів спілкування. [16]
Друга сторона спілкування - взаємодія спілкуються - обмін в процесі мови не тільки словами, а й діями, вчинками. Виробляючи розрахунок біля каси універмагу, покупець і продавець спілкуються навіть у тому випадку, якщо жоден з них не промовляє жодного слова: покупець вручає касиру товарний чек на відібрану покупку і гроші, продавець вибиває чек і відраховує здачу. p align="justify"> Нарешті, третя сторона спілкування передбачає сприйняття спілкуються один одного. Дуже важливо, наприклад, чи сприймає один з партнерів по спілкуванню іншого як вартого довіри, розумного, тямущого, підготовленого або ж заздалегідь припускає, що той нічого не зрозуміє і ні в чому сообщенном йому не розбереться. Таким чином, в єдиному процесі спілкування можна умовно виділити три сторони: комунікативну (передача інформації), інтерактивну (взаємодія) і перцептивну (взаімовоспріятіе). [18]
Ця у єдності цих трьох сторін, спілкування виступає як спосіб організації спільної діяльності і взаємин включених до неї людей. Знання закономірностей спілкування та розвиток навичок і здібностей спілкування особливо важливі для педагога, професійне завдання якого може бути успішно вирішена тільки в тому випадку, якщо йому вдасться продуктивно включити учнів у спільну з ним діяльність, налагодити взаємодію та взаєморозуміння, що відповідає цілям і завданням виховання, т . е. здійснювати повноцінне педагогічне спілкування. [10]
Розуміння спілкування як виробництво загального, об'єднуючого людей у ​​процесі їх взаємодії та спільної діяльності, передбачає, що цим загальним насамперед є мова як засіб спілкування. Мова забезпечує комунікацію між спілкуються, бо його розуміє як той, хто повідомляє інформацію, кодуючи її в значеннях слів, відібраних для цієї мети, так і той, хто приймає цю інформацію, декодуючи її, тобто розшифровуючи ці значення і змінюючи на основі цієї інформації свою поведінку.
Людина, що адресує інформацію іншій людині (комунікатор), і той, хто її приймає (реципієнт), для здійснення цілей спілкування та спільної діяльності повинні користуватися однією і тією ж системою кодифікації і декодификации значень, т. е . говорити В«на одній мовіВ». Якщо комунікатор і реципієнт використовують різні системи кодифікації, то вони не можуть домогтися взаєморозуміння і успіху спільної діяльності. Обмін інформацією стає можливий, якщо значення, закріплені за використовуваними знаками (словами, жестами, ієрогліфами і т. д.), відомі бере участі у спілкуванні особам. [14]
Значення - це зміс...