му суспільству існувати, функціонувати і розвиватися. З'явився етикет - встановлений у суспільстві порядок поведінки, що включає в себе сукупність правил, що регулюють зовнішнє вираження взаємин людей, проявляється в обходженні, зверненнях та вітаннях, поведінці в суспільному місці, манерах і зовнішньому вигляді людини. Етикет створює умови, сприятливі для спілкування та співіснування людей, різних за національною, соціальному, статевою положенню, психологічним і віковим особливостям, поглядам, освітнім рівнем. Етикет виконує в суспільстві регулятивну, розпізнавальну, ідентифікаційну, комунікативну, етичну, виховну функції. Етикет - невід'ємна частина культури поведінки. Існує безліч визначень поняття «культура поведінки». Так, наприклад, в педагогічному словнику: Культура поведінки - дотримання основних вимог та правил людського гуртожитку, вміння знаходити правильний тон у спілкуванні з оточуючими.
С.В. Петеріна культуру поведінки дошкільника розглядає як «сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, в спілкуванні, в різних ві дах діяльності». Тут, під терміном «культура поведінки» ми будемо розуміти сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, в спілкуванні, у різних видах діяльності.
Культура поведінки зводиться до формального дотримання етикету, вона тісно пов'язана з моральними почуттями і уявленнями і, в свою чергу, підкріплює їх. Культура поведінки допомагає спілкуванню людини з оточуючими, забезпечує йому емоційне благополуччя і комфортне самопочуття. Перші уявлення про норму поведінки, прийнятих у суспільстві, дитина отримує в сім'ї і в дитячому садку. У дошкільному віці діти накопичують перший досвід моральної поведінки, у них формуються перші навички організаційного та дисциплінованого поведінки, навички позитивних взаємин з однолітками і дорослими, навички самостійності, вміння зайняти себе цікавою і корисною діяльністю, підтримувати порядок і чистоту навколишнього оточення. У змісті культури поведінки дошкільнят С.В. Петеріна умовно виділяє наступні компоненти:
· культура діяльності,
· культура спілкування,
· культурно-гігієнічні навички і звички.
Розглянемо сутність складових елементів культури поведінки, що дозволить більш конкретно простежити завдання виховання та їх поступове ускладнення.
Культура діяльності проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень. Формувати у дитини культуру діяльності - значить виховувати у нього вміння тримати в порядку місце, де він трудиться, займається, грає; звичку доводити до кінця розпочату справу, бережно ставитися до іграшок, речей, книг.
Культура спілкування передбачає виконання дитиною норм і правил спілкування з дорослими і однолітками, заснованих на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і форм звертання, а також ввічливе поводження в побуті , у громадських місцях.
Культурно-гігієнічні навички передбачають утримання дитини в чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття. Культуру їжі відносять до гігієнічних навичок. але її значення не тільки у...