словотворчі морфеми реалізують по перевазі понятійну функцію, виступаючи в семантичному відношенні як сігніфікатіви, як засіб мовного опредмечивания відносин між денотативним складовими концепту (макроконцепта), наприклад: війна - антивоєнний (антивоєнний рух / виступу / мітинг), де префікс анти-однозначно відсилає до уявлення про протиборстві деяких сил; диякон - архідиякон, ієрей - архієрей, де префікс архі-так само однозначно відсилає до понятійному поданням про церковної ієрархії. Співвідносні з цими префіксами сигнификативную концепти - відповідно «Протиборство» і «Ієрархія».
Основні джерела динамічної лінгвоконцептологіі, крім тлумачних та інших філологічних словників різних років, - неографіческіе словники і «Тлумачний словник російської мови кінця ХХ в .. Мовні зміни» [см.: Тлумачний словник]. Подальший виклад ми формуємо переважно на матеріалах цього останнього словника.
Весь лексикографічний матеріал автори зазначеного словника ділять на п'ять груп, кожній з яких відповідає специфічний аспект синхронної динаміки: 1) нове слово (значення); 2) відносно нове слово (значення); 3) актуалізація слова (значення); 4) повернення слова в актив з пасивного запасу; 5) догляд слова в пасивний запас [см.: Там же, с. 32].
Лінгвоконцептологіческое осмислення цієї лексикографічної систематизації з погляду лінгвістики пов'язано з уявленням про те, що процеси розвитку концептосфери невіддільні від динамічних зрушень у способах вербалізації її складових, а з позицій культурології - з тим, що в Росії «на історичних гранях ... діють хаотичні процеси , що об'єднуються загальним для них релятивним механізмом культури -" смутою" »[Кондаков, с. 585]. Мовні прикмети «смути» найбільш очевидні на лексичному рівні; відповідні лексеми порівняно швидко або йдуть з обороту, або входять у вживання. Морфематіческіе прикмети «смути» менш очевидні і володіють, за висловом фармацевтів, пролонгованою дією.
За нашими спостереженнями, основні групи піддаються істотним змінам сигнификативную концептів, вербалізуемие запозиченими префіксами, - векторні (іменування пропонується нами відповідно до подання про векторному типі антонімії), часові та просторові.
Векторні концепти. Найкраще проглядаються крізь призму семантики дериватів із префіксом анти-, одне із суттєвих засобів управління суспільною свідомістю, покликане задавати понятійні орієнтири, формувати ставлення до поточних соціальним процесам. Крім анти-, безпосередньо співвідносяться з векторною антонимией запозичений префікс контри власне російська приставка проти-; в сукупності названі префікси і включають їх деривати утворюють цілісне морфосемантіческое поле, вербалізуется динамічно змінюється макроконцепт «Протистояння, протиборство».
Основне призначення префікса анти-в рамках цього морфосемантіческого поля і імпліціруемого їм макроконцепта - створювати образ ворога і націлювати на негативне до нього відношення і / або пряма протидія. Однак зміст макроконцепта «Протистояння, протиборство», розглянутого крізь призму використання анти-і його синонімів у складі похідних слів, в радянські і пострадянські роки виявляється істотно різним.
Об'єкти протівонаправленним, фіксовані мотивуючими у складі дериватів із префіксом анти-, за даними російської мови радянських часів пов'язані з тими ідеологічно «чужими», які або перебувають за межами країни (СРСР), або, перебуваючи всередині, представляють інтереси чужих зовнішніх сил,...
