ературу сучасну, то російська культура прагнула освоїти всі відразу.
На розвиток перекладу в Росії вплинули як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. До числа суб'єктивних факторів слід віднести знайомство царя Петра I з культурними досягненнями Європи, його видатну роль в організації і розвитку перекладацької діяльності. Петро дуже рішучими способами вводив нову культурну орієнтацію, фактично «розгорнув» Росію обличчям до Європи. Вихід Росії з культурної самоізоляції з'явився одним з об'єктивних факторів пожвавлення і розвитку перекладацької справи. Інший фактор - розвиток економіки, для якого також було потрібно ознайомлення росіян з західноєвропейськими науковими досягненнями, з західної економічної думкою.
Важливим стимулом у розвитку перекладацької діяльності з'явилися потреби військової справи. Для створення сучасної армії, її правильної організації, створення нових видів озброєння, будівництва морських суден було потрібно знання того, чим була багата на той момент Європа. Почерпнути ці знання можна було тільки через переклад.
Розширення меж Російської імперії сприяло і розширенню та зміцненню міжнародних контактів. Здійснення зовнішньополітичної діяльності було неможливо без знання іноземних мов, без масової підготовки перекладачів.
Важливу роль у розвитку перекладацької діяльності зіграла секуляризація освіти, тобто надання утворенню світського характеру. У петровську епоху основними «вчителями» стали не отці християнської церкви, що не тексти священного писання, а дохристиянські автори, на працях яких учні вчилися латинської і грецької мов. Звернення до сучасних досягнень Заходу сприяло поширенню англійської, французької та німецької мов. Особливо поширеним в XVIII столітті стало знання французької мови, який воістину стала мовою дворянства.
В послепетровскую епоху важливою подією не тільки політичної, а й культурного життя Росії став маніфест імператора Петра III «Про дарування вільності та свободи всьому російському дворянству» (1762г.). Цей маніфест звільняв дворянство від обов'язкової військової і цивільної служби, а значить, дозволяв усім, хто мав до того схильність, займатися науками і мистецтвами, в тому числі і перекладом.
Велике увагу перекладу іншомовної літератури надавала імператриця Катерина II.
Саме з її ініціативи в 1768 році було створено «Товариство, старающееся про переклад іноземних книг».
Члени товариства за п'ятнадцять років його існування перевели велику кількість іноземної літератури, причому сама імператриця брала в цій роботі найактивнішу участь.
Перекладна література Петровської епохи
Найбільший російський історик минулого століття С.М. Соловйов, торкаючись реформаторської діяльності Петра Великого і його прагнення просвітити своїх підданих, спеціально зазначав: «Для шкіл і для поширення відомостей між допитливими дорослими людьми потрібні були книги російською мовою, передусім підручники. Зрозуміло, що потрібно було переводити їх з іноземних мов: зрозуміло, що справа перекладу книг було одним з найважливіших і найважчих справ ... ми вже повинні чекати, що Петро усередині займеться їм: він не тільки вказував, які книги треба перекладати, а й вимагав переклади до себе, сам виправляв їх, вчив, як треба перево...
