НЕ як стілістічного прийому, что функціонує у межах фрази, а як особливого художнього Ставлення до світу, что потребує для свого вираженною цілої системи прійомів та ЗАСОБІВ [11, с. 144]. Деякі Вчені, теоретики постмодернізму, розглядають іронію НЕ як ОБМЕЖЕНОЮ риторичність стежок и даже НЕ як загальне Ставлення до дійсності, а як дискурсивні стратегію, яка оперує на вербальному або формальному (візуальному, текстового) рівнях [38, с. 10].
Узагальнюючі Різні підході до іронії як філософсько-естетичного та лінгвістічного феномена, О. Калита Дає таку дефініцію Поняття: «Це форма комізму, яка віражається в емоційно-оцінному Естетичне суб єктівованому ставленні до дійсності, характерізується багатоплановою структурою вираженною, за відносної рівноправності ціх планів, амбівалентності, здатності до двонаправленості ї спеціфічності емоційного переживання ... Вона Виступає опозіційною Категорією до піднесеного й модіфікації патетичного. Патетика пов язана з маніфестуванням упевненості, переконаності у своїй правоті, з претензіямі на репрезентацію Вищих СОЦІАЛЬНИХ и даже божественних сил, прісвоєнням імператівно-примусових функцій. У боротьбі з нею Іронія Набула антіінформатівної Функції »[13, с. 69].
В Українській Літературній енциклопедії Поняття Іронія (від гр. eironeia - досл. удавання, лукавство, глузування, прихований глум) Тлумача як:
) тонка, прихована насмішка, глузування; кепкування, глум;
) особлівість стилю, что Полягає у невідповідності между прямимо змістом висловлювань (слова) та йо справжнім (прихованим) значення, Яке легко вгадується [29, с. 334].
На мнение М. Яцімірської, це троп, суть Якого Полягає в тому, что слову чи висловлювань надається протилежних Значення з метою глузування; насмішка, якій навмісне надано форми позітівної ОЦІНКИ чі похвали [35, с. 279].
Сучасні Дослідження дедалі больше спрямовуються на характер, походження, види та механізмі сприйняттів іронії у мові та місленні. Механізм создания іронічного смислу Полягає у протіріччі прямого змісту висловлювань и контекстуального, что зумовлює з'явиться підтекстової авторської суб єктивно-оцінної модальності. У складних формах іронії словами пріпісуються НЕ протілежні значення, а Ціла гама іронічніх оказіональніх сміслів, что вінікають у свідомості читача внаслідок кореляції семантики слів Із текстовою сітуацією [25, с. 7]. Головні ознакой іронії наділені спеціфічнімі відношеннямі, Які пов язують буквальне й переносне значення висловлювань. У Основі іронії лежить контраст, Який базується на інконгруентності [40, с. 156].
Згідно з концепцією Р. Гіббса, контекст візначає іронічність сітуації через контраст между очікуваною інформацією та протилежних дійсністю. Контраст спрощує інтерпретацію іронії [37, с. 462]. Окрім контрасту между очікуваною та реальною сітуацією, актуалізується Негативним емоційне Ставлення мовця (Наприклад, Розчарування, злість, докір ТОЩО) Щодо неспівпадіння дійсного стану справ Із очікуванім. Особлівість контрастного ЕФЕКТ у когнітивно-перцептівній ДІЯЛЬНОСТІ людини Полягає в тому, что на інтерпретацію певної ІНФОРМАЦІЇ впліває безпосереднє місленнєве зіставлення або порівняння з іншою інформацією, что співвідносіться з нею, альо відрізняється конкретною релевантний Ознакою чі завбільшки [9, с. 115].
Інтелектуальна основа...