рументовщіком певного рівня майстерності, і, насамперед, досконального знання виконавських можливостей всіх інструментів як народного, так і симфонічного оркестрів.
Однак, якщо матеріалу, присвяченого характеристиці інструментарію (симфонічного: праці Д. Рогаль-Левицького, Н. Зряковского, М. Чулаки, та ін .; народного: Ю. Шішакова, Г. Тихомирова, Н. Шахматова та ін.), створенню партитури (роботи Ф. О. Геварт, Г. Банщикова та ін.) досить багато, то кількість літератури, присвяченої переінструментовке симфонічних творів, м'яко кажучи, обмежена. У найбільш повному і затребуваному керівництві з інструментування для оркестру народних інструментів - підручнику Ю.Н. Шішакова цій проблемі приділеною лише невеликий параграф в кінці книги.
Як зазначено в посібнику Ю.Н. Шішакова, «при переінструментовке для оркестру російських народних інструментів встають два завдання: 1) визначення тембрів народного оркестру, які найбільше відповідають застосованим симфонічним тембрам; 2) збереження відповідного контрастного співвідношення між різними частинами твору як з точки зору сили звучання, так і точки зору барвистих співвідношень ». [17. 197с.].
Дана робота покликана висвітити, докладно розглянути і узагальнити основні концепції перекладання симфонічних партитур для Орні, спираючись на практичний приклад. Як приклад був обраний фінал Симфонії №2 П.І. Чайковського. Метою даної роботи не є обгрунтування єдино вірного варіанта перекладання обраного прикладу, тому на наш погляд будь переінструментовка являють собою творчість і припускає багатоваріантність.
На наш погляд фінал симфонії №2 П.І.Чайковського при грамотному перекладенні буде вдало звучати у виконанні Орні. Не останньою причиною цього є й те, що основою музичного матеріалу твору є українська народна пісня Журавель .
Зрозуміло, робота з перекладання твори, як і будь-яка робота над музичним твором повинна починатися з докладного вивчення епохи, біографії композитора, стилістичних особливостей його творів. Цьому присвячена перша глава нашої роботи.
У другій і третій главах розглядаються два основних етапи роботи над створенням партитури для Орні - аналіз і синтез. Під аналізом, або детальним вивченням твору розуміється визначення його форми, образної сфери та емоційного змісту.
Етап синтезу - це процес безпосереднього створення нової партитури. Починається він з уточнення та обгрунтування оркестрового складу, після чого слід робота над оркестровою тканиною.
1. Біографія П.І. Чайковського. Творчий портрет композитора
П.І. Чайковський народився 25 квітня 1840 на Камсько-Воткінському заводі Вятської губернії Сарапульского повіту. Він став другим сином гірського інженера Іллі Петровича Чайковського і його дружини Олександри Андріївни (уродженої Ассіер).
Про дитинство і отроцтво Петра Ілліча дійшло дуже небагато відомостей. Відомо, що маленький Чайковський відрізнявся особливою чутливістю і вразливістю. Ось як згадує про нього гувернантка Фані дюрбе: «Вічно з вихорами, недбало одягнений, по неуважності де-небудь забруднити поряд з пріпомаженним, елегантним і завжди підтягнутим братом, він на перший погляд залишався в тіні поруч з ним, але варто було побути кілька часу з цим неохайним хлопчиком, щоб, піддавшись чарівності його розуму, а головне - серця, віддати йому перевагу перед оточуючими ». За спогадами Модеста, Фанні «протягом майже п'ятдесяти років зберігала як святиню найменшу його записочку, клаптик паперу, забруднений дитячою рукою» [12, 24с.]. Фанні дюрбе стверджувала, що принадність цієї дитини проявлялася «ні в чому особливо і рішуче у всьому, що він робив. У класі не можна було бути старанніше і понятлівєєостальних, під час рекреації ж ніхто не вигадував більш веселих забав; а в сутінки під свято, коли я збирала своїх пташенят навколо себе і по черзі змушувала розповідати що-небудь, ніхто не фантазував прелестнее. lt; ... gt; Вразливості його не було меж, тому обходитися з ним треба було дуже обережно. Образити, зачепити його міг кожен дрібниця. Це був скляний дитина »[12, 24с.].
Надзвичайна чутливість маленького Чайковського виявлялася і в його дитячих віршах, нехай і невмілих, але надзвичайно щирих. Одним з таких творів восьмирічного хлопчика був твір в прозі. Називалося воно («La mort» - «Смерть»). Наводимо в оригіналі:
«Ah! L homme qui est bon n a pas peur de mourir. Oh! il sai bien que son ame entrera chez Bon Dieu. Aussi les enfants pur, bon, pieux et sage. Oh! ils seront des anges aux cieux! Moi je voudrai etre come cela un. » «Ах! хороша людина не боїться померти. О! він знає добре, що його душа піде до Бога. Також діти хороші, чисті, благочестиві і слухняні. О! вони будуть ангелами на небі! я хотів би бути т...
