вій практике розрізняють міжособістісну (інтерперсональну), масів, груповий, невербальне, технічну ТОЩО. Відповідно до цього, крім загально, універсального значення, Поняття комунікації має додаткові, уточнюючі значення, Які визначаються спеціфікою кута зору різніх направлений наукового дискурсу на процес комунікації. Віходячі з площини соціологічного Вивчення комунікатівного процесса доцільно віділіті категорію «комунікація» функціонально, як «соціальна комунікація».
Комунікація Виступає невід ємною ськладової всех процесів, что протікають в соціумі. Будучи елементом філософського знання починаючі ще від Платона та Арістотеля, тема комунікації ґрунтовно розробляється у Працюю Фейєрбаха, К. Ясперса, К.О. Апеля, Ю.Хабермаса, В.Гьосле, М.Фуко та других. Поступово проблематика комунікатівніх процесів потрапляє в сферу інтересу представителей ї других гуманітарних наук. Саме філософська «парадигма комунікації» лежить сегодня в Основі розуміння даної категорії у межах соціологічної та соціально-філософської дисциплін.
В чому ж Полягає спеціфіка комунікації з точки зору соціології? Остання Розглядає комунікацію як «соціально обумовлення процес, в межах которого формуються Індивідуальні та групові установки мовної поведінкі». На Дещо других аспектах категорії «комунікація» наголошує російський соціолог та психолог Т.М. Дрідзе. Працюючий в межах екоантропоцентрічної парадигми СОЦІАЛЬНОГО пізнання Дрідзе на перший план виводу інтеракційній осередок «людина-середовище», в межах которого безперервно відбуваються метаболістічні процеси обміну Речовини, енергією та інформацією. Зазначені процеси відбуваються у ході комунікації, яка здійснюється «у форме обміну діямі породження та інтерпретації текстів - у текстовій ДІЯЛЬНОСТІ». Текст є одиницею комунікації та становіть собою ієрархію комунікаційніх програм, впорядкованим загальною концепцією (замисли) тихий, хто спілкується, а текстова діяльність - Механізм обміну ДІЯЛЬНОСТІ между людьми.
Таким чином, комунікація (або знакових спілкування СОЦІАЛЬНИХ суб єктів), за Дрідзе Виступає як:
- Ключовий Механізм соціальної взаємодії людей, что проявляє себе на всех рівнях соціокультурної организации Суспільства;
- комунікативно-пізнавальний процес, Який формується «зціпленням» Дій по Створення та інтерпретації текстів;
- комунікативно-пізнавальна діяльність, яка або спріяє матеріально-практичної ДІЯЛЬНОСТІ, або є самостійною діяльністю;
- смісловій контакт, что досягається при збігу «смісловіх фокусів» створюваного та інтерпретованого тексту, зумовлюючи ефект «моносуб'єктності» як «платформу» для Взаєморозуміння діалогу.
Таким чином ми віходімо на спеціфічне соціологічне розуміння СОЦІАЛЬНИХ комунікацій что стає предметом суспільних наук.
Соціальна комунікація є особливую комунікатівною діяльністю людей, яка відбувається через соціально обумовлені знакові системи (мова, міміка та жерсті, активн поведінкі ТОЩО) та розкрівається цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних СИТУАЦІЙ, комунікатівніх сфер та норм спілкування , властівіх даного суспільстві.
зазначену розуміння соціальної комунікації є найширшо ее окресленості, як про єкту Вивчення ряду гуманітарних наук. Власне соціологічне дослідження комунікації формується в межах соціології комунікації та, частково, соціології культури.
Основу соціології комунікації як Галузі соціологічного пізнання СОЦІАЛЬНИХ комунікацій в суспільстві становляит два основних напрямки, Які формуються у середіні ХХ ст. Це, з одного боці, соціологічні дослідження масових комунікацій, на Основі якіх формується парадигма прикладного дослідження Функціонування ЗМК як СОЦІАЛЬНОГО института, а з Іншого - розвиток сімволічного інтеракціонізму (Кулі, Мід, Хоманс, Блумер та ін.), В межах которого закладами основи розуміння социальной взаємодії та комунікації, механізмів та закономірностей обміну інформацією у суспільстві.
Соціологія комунікації Виступає спеціальною галуззя соціології, яка вівчає функціональні Особливості спілкування представителей різніх СОЦІАЛЬНИХ груп в плане їх взаємодії - передачі та Отримання смислової та оціночної ІНФОРМАЦІЇ ТА в плане впліву на їх становлення до СОЦІАЛЬНИХ цінностей даного Суспільства та соціуму в цілому. Крім взаємодії СОЦІАЛЬНИХ та комунікатівніх факторів ця дисципліна вівчає Рівні комунікації, види комунікатівніх систем, їх одиниці, та кож соціально значімі категорії та часткові Функції соціальної комунікації.
Таким чином в межах соціології комунікації соціальна комунікація розглядається як складних дінамічна система, соціально обумовлення процес передачі та сприйняттів информации, невід ємний від перебігу других СОЦІАЛЬНИХ процесів Суспільства.