форми відносин, які будуть реалізовані і здійснені згодом. Він робить це, заміщаючи одні предмети іншими, а реальні дії - скороченими. [8,35]
Д.Б. Ельконін стверджував, що гра - це символіко-моделюючий тип діяльності, в якій операційно-технічна сторона мінімальна, операції скорочені, предмети умовні. Відомо, що всі типи діяльності дошкільника носять моделюючий характер, а сутність моделювання - відтворення об'єкта в одним, не натуральному матеріалі. [12,120]
Предметом гри є дорослий як носій якихось громадських функцій, що вступає в ті чи інші відносини з іншими людьми, що дотримується у своїй діяльності певних правил.
У грі формується внутрішній план дій. Відбувається це таким чином. Дитина, граючи, робить акцент на людських взаєминах. Щоб їх відобразити, йому треба внутрішньо програти не тільки всю систему своїх дій, але і всю систему наслідків цих дій, а це можливо тільки при створенні внутрішнього плану дій.
Як показав Д.Б. Ельконін, гра - це історична освіта, і вона виникає тоді, коли дитина не може взяти участь у системі суспільної праці, оскільки для цього він ще малий. Але йому хочеться увійти в доросле життя, тому він це робить через гру, трохи стикаючись з цим життям. [12,129]
2. Види ігор та їх вплив на психічний розвиток дитини
Граючи, дитина не тільки розважається, а й розвивається. У цей час відбувається розвиток пізнавальних, особистісних і поведінкових процесів.
Діти грають велику частину часу. За період дошкільного дитинства гра проходить значний шлях розвитку (табл. 1). [10,64]
Таблиця 1 Основні етапи ігрової діяльності в дошкільному віці
Молодші дошкільники грають одні. Гра носить предметно-маніпулятивний і конструктивний характер. Під час гри вдосконалюються сприйняття, пам'ять, уяву, мислення та рухові функції. У сюжетно-рольовій грі відтворюються дії дорослих, за якими дитина спостерігає. Прикладом для наслідування служать батьки і близькі знайомі.
У середній період дошкільного дитинства дитині потрібен ровесник, з яким він буде грати. Тепер основним напрямком гри стає імітація відносин між людьми. Теми сюжетно-рольових ігор різні; вводяться певні правила, яких дитина суворо дотримується.
Спрямованість ігр різноманітна: сімейна, де героями виступають мама, тато, бабуся, дідусь та інші родичі виховна (няня, вихователька в дитячому садку); професійна (лікар, командир, пілот); казкова (козлик, вовк, заєць) і т. д. У грі можуть брати участь як дорослі, так і діти, а може статися їх заміна іграшками.
У старшому дошкільному віці сюжетно-рольові ігри відрізняються різноманітністю тим, ролей, ігрових дій, правил. Предмети можуть носити умовний характер, і гра перетворюється на символічну, т. Е. Кубик може представляти різні предмети: машину, людей, тварин - все залежить від відведеної йому ролі. У цьому віці під час гри деякі діти починають проявляти організаторські здібності, стають лідерами в грі.
В ході гри розвиваються психічні процеси, зокрема довільна увага і пам'ять. Якщо гра цікавить дитину, то він мимоволі зосереджується на предметах, включених в ігрову ситуацію, на утриманні розігруються дій і сюжеті. Якщо ж він відволікається і неправильно виконує відведену йому роль, то може бути вигнаний з гри. Але так як емоційне заохочення і спілкування з однолітками для дитини дуже важливі, то йому доводиться бути уважним і запам'ятовувати певні ігрові моменти.
У процесі ігрової діяльності розвиваються розумові здібності. Дитина вчиться діяти з предметом-заступником, т. Е. Дає йому нову назву і діє відповідно з цією назвою. Поява предмета-заступника стає опорою для розвитку мислення. Якщо спочатку за допомогою предметів-заступників дитина вчиться мислити про реальний предмет, то з часом дії з предметами-заступниками зменшуються і дитина навчається діяти з реальними предметами. Відбувається плавний перехід до мислення в плані уявлень.
У ході сюжетно-рольової гри розвивається уява. Від заміщення одних предметів іншими і здатність брати на себе різні ролі дитина переходить до ототожнення предметів і дій з ними в своїй уяві. Наприклад, шестирічна Маша, розглядаючи фотографію, де зображена дівчинка, яка підперла пальчиком щоку і задумливо дивиться на ляльку, яка сидить біля іграшкової швейною машиною, каже: «Дівчинка думає, як ніби її лялька шиє». За даним висловом можна судити про властиву дівчинці способі гри.
Гра впливає і на особистісний розвиток дитини. У грі він відображає і приміряє на собі поведінку і взаємини значущих дорослих людей, які в цей момент виступають у ролі зразка його власної поведінки. Формують...