єї ідеології до Іншої. ЦІ Самі МОДЕЛІ пояснюють трансформаційні Зміни во время перекладу з мови в мову, з культури в культуру.
В окрем випадка перед перекладачем постає Завдання НЕ позбав Перекласти, а й опрацювати текст. У СУЧАСНИХ дослідженнях, Наприклад праця І. Алексєєвої, дедалі частіше простежуються суджень про ті, что тексти, Які потребуються супровідного опрацювання, слід вважаті фактами не так перекладу, як мовного посередництво, до Якого захи и адаптація. І тому, ЯКЩО перед перекладачем Постав Завдання досягті заданого комунікатівного ЕФЕКТ, что звічайній передбачає прагматичну адаптацію, то цею вид ДІЯЛЬНОСТІ «виходу за Межі перекладу як процеса создания тексту, комунікативно рівноцінного орігіналу» [2, с. 24]. Коментуючі Поняття «істінній переклад», Т. Гаврилів Зазначає, что без чіткого розуміння своих Завдання перекладач, даже діючі абсолютно щіросердо, «может Фактично підмініті істінній переклад адаптацією або парафраз, ... або ПЄВНЄВ поєднанням ціх ЕЛЕМЕНТІВ», Які, на мнение дослідника, що не мают Нічого Спільного З ВЛАСНИМ Переклади. Далі більш різко - «коли йдет про підміну істінного перекладу адаптацією (adaptation), мається на увазі наведення більш Вільної Версії, тоб такий переклад, коли перекладач відступає від тексту далі Припустиме між» [11, с. 56]. Подібні міркування Точа здебільшого вокруг проблем, пов язаних з усвідомленням перекладачем своєї відповідальності НЕ позбав перед орігіналом и его автором, а й перед читачами перекладу. Прот, зазначені праці НЕ містять Нічого суттєвого, позбав вказівки на деякі неозначені «Високі Професійні вимоги до перекладача», необхідні Йому для повноцінного відтворення «духу й букви» орігіналу.
Іншімі словами, адаптація й переклад репрезентуються принципова відмінні види практичної ДІЯЛЬНОСТІ, причому на Відміну Від перекладу адаптація рівносільна руйнації та перекручення Джерельна тексту. Тому деякі Вчені, Наприклад О. Брандес, вважають, что адаптація як один Із різновідів мовного посередництво Перш за все «Полягає у спрощенні тексту, як формального, так и змістовному» [7, ??с. 72]. Є. Бортничук погоджується з тим, что переклад з адаптацією - це подвійний процес І, что адаптація ступенюється и может буті стадіальною. Альо знов-таки адаптація оцінюється автором негативно, оскількі порівнюється з «чорно-білою графічною мініатюрою з великого художнього полотна», яка хоч и упізнається, альо це позбав копія та ще й «здешевлена» [6, с. 60]. Інша крайність у розумінні Явища адаптації віявляється іноді в тому, что адаптацію дорівнюють коментування. Так, Наприклад, О. Якименко зауважує, что «на даному етапі ... універсальна стратегія коментування / адаптації перекладних тексту находится у стадії розроблення» [76, с. 123]. «Прістосування» перекладних тексту для «полегшення» розуміння сміслів оригінального тексту «збіднює міжкультурну комунікацію, нівелює міжкультурні розбіжності, створює Хибне уявлення про ті, что« всюди все так само »и того вімагає« неабіякої обережності »во время! Застосування [57, с. 37]. Щоправда, тепер вже йдет не про міжмовні Відмінності, что принципова вірішуються засоби власними перекладу, а про міжкультурну асіметрію, однак Н. Гарбовський застерігає від! Застосування адаптації, оскількі вона значний мірою деформує уявлення про іншу культуру й того вважається «найбільш кардинальним перекладацькою перетворенням» [ 13, с. 65]. Вперше вісловлена ??О. Каде думка про ті, что переклад - позбав...
