бристів, розраховані на вузьке коло читачів-однодумців або супротивників (наприклад, критико-полемічні листи М.Ф. Орлова 1819-1820 рр. До Д.П. Бутурлину, реакційного історику), Філософського листа П.Я. Чаадаєва, що відобразили духовну кризу дворянської інтелігенції після повстання декабристів, ще пізніше - такий прославлений в історії російської суспільної думки соціально-політичний трактат, як лист Бєлінського до Гоголя, слугувало відповіддю на гоголівську Листування з друзями raquo ;; характерно, що ця Переписка - Плід помилок і помилок розгубленого духу автора, який дійшов до проповіді обскурантизму, - в жанровому відношенні сходила до епістолярної формі дидактичного трактату, повчання, пастирського умовляння. А поряд з схваленими цензурою листами Гоголя і зневажила її мстивість відповідним листом на них Бєлінського в російській суспільстві стало звучати, все голосніше і заклично, вільне слово листів Герцена, одного з визнаних європейських майстрів програмного пропагандистського політичного листи, із закликами до розуму і совісті та вимогами революційної справи.
Всі перераховані явища російського епістолярної літератури, незважаючи на глибокі ідейні відмінності найважливіших її пам'ятників, свідчать про ту особливу і видатної ролі, яку лист грало в першій половині XIX ст. Різним його видам і формам було забезпечено помітне і почесне місце в історії російської думки і літературного розвитку. У цей період лист пройшло у нас всі стадії своєї еволюції як самостійного літературного жанру, скуштувало різні шляхи свого застосування та стилістичної обробки, звучало у всіх регістрах людських голосів і в різних варіантах своєї соціальної обумовленості і суспільних функцій. Все це було добре відомо Тургенєву. Літературна діяльність його почалася ще в той час, коли епістолярний жанр користувався популярністю у читачів, культ дружнього листа був широко поширений за межами письменницьких кіл, а міцно встановилася епістолярна традиція сприяла виробленню у кожного літератора навичок до писання листів різних видів і призначення. На очах Тургенєва створювалися прославлені згодом твори епістолярного жанру; він уважно вивчав кращі його зразки, що відносяться як до минулого, так і до теперішнього російської та західноєвропейських літератур.
Нам здається цікавим відзначити, що І.С. Тургенєв протягом усього життя був дуже захоплений епістолярної літературою. Так, знайомлячись з літературною спадщиною стародавнього Риму, Тургенєв вкрай цікавився Листами Цицерона. Е.М. Феоктистов згадує, що, із захопленням читаючи Листи Цицерона, Тургенєв вечорами повідомляв друзям свої враження про цю книгу зі звичайним своєю дотепністю і блиском Він прекрасно знав французьку епістолярну літературу XVIII в. (хороший підбір цих книг зберігався в бібліотеці в селі Спаському); зокрема, він захоплювався останнім невідправленим листом пані Ролан до Робесп'єру, опублікованими в її мемуарах, називав цей лист справжнім шедевром (лист до Л. і П. Віардо від 18 (30) вересня 1850). Настільки ж грунтовним було його знайомство з епістолярними пам'ятниками англійської літератури - від писалися для друку Листів леді Монтег'ю (він наводить велику виписку звідси в листі до П. Віардо від 28 липня (9 серпня) 1849) і романів Річардсона до житейських листів Байрона, виданих Т. Муром. Німецька література, в якій епістолярний жанр був представлений широко і різноманітно, також не була обійдена Тургенєвим. Цікавлячись творами Жан-Поля, він, безсумнівно, знав його знамените і стільки раз відтворює визначений: Книги - це обширні листи до друзів, листи - це лише тонкі книги для всього світу raquo ;. Відомі відгуки Тургенєва про таких прославлених зразках німецької епістолярної прози, як листи Мірка, яким він припускав присвятити особливу статтю, або Переписка Гете з дитиною Беттіни фон Арнім, настільки популярної в гуртку Станкевича. Всі ці читані Тургенєвим книги листів різних епох і на різних мовах - з їх жанровим схожістю і стилістичними відзнаками - відкривали перед ним широкі можливості для зіставлень, а разом з тим і для вироблення власної епістолярної манери. Тургенєв в змозі був оцінити витончений і легкий стиль салонної балаканини в листах французьких, важкуватий оповідний стиль листів англійських і не менш специфічні особливості листів німецьких, з характерною для них філософської абстрагованістю.
Листуванням російських письменників, особливо пушкінської пори, як виданій, так і невиданої, Тургенєв цікавився особливо протягом всього свого життя. У 1878 р він опублікував у Віснику Європи листи Пушкіна до дружини, надані йому для друку дочкою поета, а в 1880 р клопотав про отримання інших, нікому не відомих тоді листів Пушкіна, що знаходилися в той час у його синів Раніше Тургенєв готував до видання листи Е.А. Баратинського, вручені йому в оригіналах, і намагався роздобути листи А.А. Дельвіга від його молодшого брата. Публік...
