антійські форми остаточно закріпилися в мові, крім того, широко представлені і контаміновані форми, але латинські варіанти все ж переважають.
Що стосується морфологічної адаптації іншомовних слів, то їй присвячена велика література. В.А. Богородицький, В.В. Виноградов, Н.В. Юшманов детально описали найбільш істотні морфеми-субститути, модифікації флексий і фіналі іншомовних слів. І. Яценко, І.Г. Сонкін, описали характер морфологічних прикриттів, що залежить від характеру основи, позначили коло тих словоформ, які можуть виступати репрезентантами слова при запозиченні і визначати його форму в новій мові. До теперішнього часу відзначені модифікації граматичних категорій у запозичених слів (рід, число, відмінок) при підведенні з під певний граматичний рід.
Згідно темі нашого дослідження ми зупинимося лише на тих питаннях, які специфічні для морфологічної адаптації латинських і грецьких слів, що прийшли в російську мову в XVIII в., роблячи при цьому акцент на процесі морфологічного освоєння, на різних можливостях його протікання, на варіантах морфологічного оформлення.
Специфіка освоєння лексичного матеріалу з грецької мови пов'язана зі своєрідністю його морфологічної системи. Так, для характеру оформлення іменників в системі російської мови істотним виявилося наявність в грецькій мові морфологічних типів іменників, у яких називний відмінок однини (головна форма - репрезентант) істотно відрізнялася від інших відмінків. Називний відмінок однини містить преформованими основу, виступаючу в повному і незмінному своєму виді в непрямих відмінках. Відмінності в оформленні «словникового» відмінка та іншої парадигми були джерелами різних варіацій при засвоєнні слів. З цим пов'язано більш виразне відчуття морфологічної членимости слова, виділення чужого закінчення; звідси - коливання у відтворенні типу (опрощення і включення флексії в основу або відкидання її).
Слід врахувати і факт психологічної властивості, що грає певну роль при запозиченні: схиляння перед мовами класичної давнини, особливу увагу до класичної форми. Це явище було особливо істотним у Росії початку XVIII в., В пору активних безпосередніх запозичень з класичних мов, що здійснювалися через вчену середу. Характерною особливістю текстів першої третини століття є прагнення освічених авторів і перекладачів відновити специфіку класичного оформлення слова в ім.-вин. пад. од. і мн.ч. При цьому слід мати на увазі, що одночасні контакти з західноєвропейськими мовами приносили класичні слова в їх західному оформленні, що також мало вплив на вибір словникової форми запозичення.
Наведемо приклади вживання грецизмів, що демонструють запозичення двох елементів парадигми.
Герой (стара запозичення з грецької мови з субстітуірованной флексией j, що прикриває основу на голосний о); ім.пад. мн.ч.: герої і героеси.
Апофеозіс; російська субстітуірованная форма - апофеосія; він.пад. ед.ч.: апофеосін.
Найбільш послідовну варіантність форм давали грецькі імена середнього роду 3-го відмінювання на зубний приголосний типу догма і імена жіночого роду 3-го відмінювання типу базис, аналізіс.
Так, слово догма мало в якості варіанту догмат, апофегма - апофегмата.
Грецькі слова типу аналізіс, гіпотезіс на російському грунті дали при освоє...
