кладається один на одного. І Гарднер, і Редпат посилаються на теорію Грірсона, що спочатку у вірші було 6 строф, але потім третій строфа була опущена в деяких рукописах через її спірного змісту. Мої дослідження підтверджують точку зору Грірсона, що вірш спочатку складалося з шести строф і було скорочено пізніше). Як би там не було, Бродський вибрав для перекладу текст вірша, в якому присутній третя строфа, а значить, він не вважав, що вона дублює зміст другої строфи.
У четвертій строфі знову зустрічаються книжкові та застарілі слова, що замінюють підчас стилістично нейтральні у Донна: ввіряю, сім, надмірностей, передбачити, мнить, відповідні стилістиці вірша-оригіналу. Додаючи в п'ятий вірш словосполучення «смерті страх», яке відсутнє в оригіналі, Бродський, швидше за все, показує свої власні переживання - як ми вже говорили, цей переклад він виконав незадовго до своєї смерті, в той час, коли тема вмирання, старіння все частіше стала з'являтися в його поезії. У наступному вірші він замінює «in rhyme» (в риму) на «у віршах», така заміна, як нам здається, абсолютно рівнозначна, чого не скажеш про наступному вірші, який абсолютно не пов'язаний з оригіналом. Якщо Донн бачить в дотепності ліричного героя заслугу свого оточення, своєї компанії, то Бродський - в «епосі і країні, над якою ночі тьма». Звичайно ж, це пов'язано з біографією поета, так сильно постраждалого від своєї епохи; також в цьому вірші використано образ країни, який перегукується з образом імперії, часто зустрічається в його творчості. Зрозуміло, привносити які-небудь смисли в художній переклад - це трохи не за правилами, але все ж варіант Бродського здається нам як мінімум цікавим, влучним і вірним.
Замінюючи «making me adore» (змусивши обожнювати) на «судів, щоб серце заповідав» Бродський знову використовує образ заповіту і тим самим вказує на тему і назва вірша.
П'ята строфа у Бродського виглядає дещо більш різкою, ніж у Донна за рахунок використання розмовної, зниженої лексики і слів з негативною конотацією: Бедлам, мотлох, блуд, мерзенний, молокососом. Невдоволення ліричного героя досягає максимального рівня до кінця цієї строфи, тому він і вирішує «всіх трьох вбити». У Донна ж знижена лексика тут не використовується, настрій не змінюється в порівнянні з попередніми строфами, і рішення «знищити світ» ліричний герой тому бере швидше під впливом не емоцій, але розуму - наприкінці п'ятого строфи він розуміє, що його подарунки «неспіврозмірні». При цьому синтаксична структура виведення не змінюється в цій строфі. У Бродського, навпаки, закінчення цієї строфи відрізняється від всіх інших. Більше того, його досить складно сприймати, не зовсім ясно, що хотів сказати автор: «Той, про Любов, змушу шанувати посудину,/Якому милею молокососом блуд». Ймовірно, посудину тут - кохана ліричного героя, але кого він хоче змусити її шанувати? Кохання-божество? Ці рядки справляють враження плутано мови розлюченої людини, їх сенс складно зрозуміти.
У цій же строфі Бродський робить заміну «physic books» (медичні книги) на «праці з анатомії». Це викликає у читача асоціацію зі словосполученням «анатомічний театр», виникає тема смерті. З одного боку, це допомагає розшифрувати парафраз «По кому в ночі востаннє/Вдарить дзвін», з іншого - те, що ліричний герой дарує мерцеві книги по анатомії, показує його цинізм, що виник через розчарувань. Нижче перекладач знову дозволяє собі вставити те, чого в оригіналі немає: у Донна жебраком жертвуються мідні медалі, а Бродський докладно описує якусь «колекцію монет вишукану, де/Є давньоримські». Звичайно, тим самим він краще показує нерозмірність даного подарунка. Адресати подарунка теж називаються по-різному. В оригіналі автор використовує описовий оборот «them which live in want of bread» (ті, хто живуть, бажаючи хліба), при перекладі він був трансформований в лаконічне «нудиться в потребі».
Фінальна строфа не зазнала дуже великих змін при перекладі. Привертає увагу вставка зауваження про те, що «померти - всесвіт зруйнувати назавжди», яке, в общем-то, настільки вірно і так добре вписалося в тканину вірші, не суперечачи думкам Донна, що виглядає тут зовсім органічно. Поклавши в могилу мерцеві НЕ sun-dial (сонячний годинник), а пісочний годинник, Бродський трохи приглушив цей образ, так як у Донна він має подвійну абсурдність: по-перше, для померлого не існує часу, а значить, і годинник йому ні до чого, по-друге, сонячний годинник у могилі, куди світло не проникає - річ марна.
Нарешті, в останньому вірші донновского «Заповіту» піднімається тема творчості: Любов навчила ліричного героя «to invent» - винаходити, складати. При перекладі це загубилося.
Упродовж усього вірша Донн використовує вельми мала кількість дієслів для позначення процесу дарування: bequeath (заповідаю), give (даю, дарую), let share (нехай розділять). ...
