я" не побачила світла в Росії, тільки в 1861 році вона була надрукована в Берліні. Посилаючи 18 жовтня 1862 один з перших, з працею, неофіційно і таємно отриманих декількох екземплярів надрукованою на чужині "Таємничої Краплі" своєму другові М.П. Погодіну, Ф.Н. Глінка повідомляв: "Прийміть, прочитайте і не засудите! Засудите і за те, що російська, серцева мова відтиснута на чужоземному верстаті. З Христом у моїй книзі сталося те ж, що і в Палестині: "До своїх прийшов - і свої Його не прийняли!" ... Тепер читають книгу в Парижі (Толстой писав, що вона дуже сподобалася Васильєву), у Берліні, у Вісбадені, а в Росії немає! - Я розпорядився через будинок Шміцдорфов послати Краплю по всіх слов'янських університетам, зрозуміло, безкоштовно. - Безкоштовно роздав би я мій твір і в Росії, та двері міцно замкнені! Ледь-ледь (і то всіма неправдами) могли мені переслати півдюжини примірників! - Моря розпусти і нечестя розливаються всюди, а бідної, благочестивої Краплі місця немає! - В останньому нумері Півн бджоли читаю: "Дозволяється ввезення до Росії книги (Герцен і інш.), надрукованій в Берліні ". - От є ж щасливці! А я, зітхаючи, повторюю слова прікупельного страждальця: "Людину не маю!" ". Віддрукований тираж "Таємничої Краплі" так і лежав у Берліні без руху, Федір Миколайович отримав на руки тільки кілька примірників. Довелося автору недозволеного для поширення в Росії твори звернутися за допомогою до впливового Ф.І. Тютчеву, направивши йому разом з листом два томи прекрасно виданої в Німеччині поеми. p> Судячи з усього, поема Ф.Н. Глінки з'явилася в Росії у вільному продажу не раніше 1863 року, так як ще 24 грудня 1862 він повідомляв Федору Івановичу у своєму листі: "З цією поштою надсилали Вашій Високоповажності книгу в двох частинах. За назвою побачите, що це "Таємнича Крапля" - та сама, яку Ви мали терпіння слухати і вислухати разом з кн. П.А. Вяземським. Тоді читав рукопис Вам як поету і власнику вірша сильного, звучного і завжди осмисленого, і Ви, - суддя в повному розумінні цього слова, - вшанували мене відкликанням благоволячи. Тепер посилаю Руську поему, надруковану в чужій стороні. Від Вас залежить відкрити їй двері в отечество; бо Вам дано право вирішити і в'язати долю закордонних книг. Я радий, що це право дісталося в благородні руки і поета в душі і людини з променями європейського просвітництва. Пропустіть ж сирітку на батьківщину! ". p> Публікуючи фрагменти цього листа Глінки в історико-біографічному альманасі "Прометей", Є. Кузнєцова витлумачила звернення поета до Ф.І. Тютчеву як прохання "допомогти зняти заборону" духовної цензури, щоб надрукувати "Таємничу Краплю" в Росії. Таке тлумачення, мабуть, помилково, тому до нього необхідно зробити деякі зауваження. p> перше, до часу відправлення листа Глінки поема "Таємнича Крапля" була вже надрукована, хоча і не на батьківщині автора. Тому, знаючи скромність і нетщеславность Федора Миколайовича, дивно було б чекати від нього, неабияк втомленого від багатор...
